АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6464/10 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Біомолтрейд», Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2009 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що він, як майновий поручитель ПП «Біомолтрейд», виконав боргові зобов’язання останнього за кредитним договором перед ЗАТ «ХК Банк» в сумі 365082,89 грн.
Крім договору поручительства, на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1
Посилаючись на положення ст. 556 ЦК ОСОБА_2 вважав, що до нього за наведених обставин перейшло право кредитора в зобов’язанні ПП «Біомолтрейд», в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Оскільки ж зобов’язання ПП «Біомолтрейд» було забезпечено іпотекою, то позивач, посилаючись на ст.37 Закону України «Про іпотеку», просив звернути стягнення на предмет іпотеки, визнавши право власності на спірну квартиру.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року позов задоволено. Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та визнано право власності на неї за ОСОБА_2 Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням ПАТ «Сведбанк» не згодне. В своїй апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, сплативши ЗАТ «ХК Банк» 365082,88 грн., виконав зобов'язання ПП «Біомолтрейд» по кредитному договору №05/38г-05 від 04.03.2005 року, відповідно до договору поруки №05/38г-05/7П від 25.04.2007 року, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. ст. 553 , 554, 556 ЦК України до нього перейшли права кредитора. А з огляду на положення ст.37 Закону України «Про іпотеку» звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ПП «Біомолтрейд» зобов’язання з повернення кредиту. Крім поруки виконання зобов’язань ПП «Біомолтрейд» перед банком за кредитним договором забезпечено іпотекою у вигляді квартири АДРЕСА_1, щодо якої між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ЗАТ «ХК Банк», і власником квартири ОСОБА_3 30.03.2007 року укладено іпотечний договір №05/38г-05/8.
Загальна сума заборгованості ПП «Біомолтрейд» перед банком станом на 03.12.2007 року становила з урахуванням додаткових нарахувань – 72293,64 грн. Ця сума була сплачена банку позивачем.
Згідно ст.ст. 553, 554, 556 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Суд першої інстанції правильно посилався на зазначені норми закону, оскільки ними дійсно регулюються спірні правовідносини. Проте суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, не врахував, що оскільки, ОСОБА_2 сплатив борг ПП «Біомолтрейд» перед банком, з огляду на положення ст. 599 ЦК зобов’язання останнього перед банком припинились виконанням основного зобов’язання, проведеним належним чином.
Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання .
Оскільки іпотека припинилась, поручитель, який виконав зобов'язання має права зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.
Спірне майно, яке є предметом іпотеки, не належить боржнику, тому і звернення на нього є безпідставним.
Більш того, частиною ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У частині 3 ст.33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).
Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов’язання (ст. 37 Закону), – він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Оскільки визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України «Про іпотеку» не передбачено, цим Законом передбачений інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд першої дійшов хибного висновку про можливість взагалі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
19.06.2009 року суд першої інстанції своєю ухвалою залучив до участі у справі ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк». В ухвалі зазначив, що з даних Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вбачається, що наявність заборони на спірну квартиру від 10.05.2007 року вчиненої приватним нотаріусом Чуєвою Т.Т. на підставі договору іпотеки №965 від 10.05.2007 року, укладеного між АКБ «Тас-Комерцбанк» та ОСОБА_3 (а.с. 47)
Більш того, згідно даних витягу із зазначеного реєстру 19.12.2008 року та 27.03.2009 року ВДВС Бердянського МУЮ Запорізької області на спірну квартиру було накладено арешт в зв’язку з проведенням виконавчого провадження, порушеного 02.12.2008 року на виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірну квартиру за договором іпотеки №965 від 10.05.2007 року, укладеного між АКБ «Тас-Комерцбанк» та ОСОБА_3
Проте в рішенні суду даним обставинам справи жодної оцінки дано не було. Інтереси ПАТ «Сведбанк» в цій справі було грубо проігноровано.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.