УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -5333/10                   Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Борисюк Р.М.

Категорія 27                                           Доповідач: Рафальська І.М.

                                                        У Х В А Л А

                                                               Іменем України

17 листопада 2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах    апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

    суддів  Балашкевича С.В., Худякова А.М.,

    при секретарі  Пюрі Г.В.,

    з участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління ПАТ комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно  за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_2,  на ухвалу Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 27 липня 2010 року,

                                                                в   с т а н о в и л а :

    У грудні 2009р. публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначало, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_4/третя особа по справі/ 13.12.2007р. отримав кредит у розмірі 200000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.12.2012р.         Зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконано.

    У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позивач і відповідач 13.12.2007р. уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно – нежитлове двоповерхове цегляне приміщення загальною площею 1280,9 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1 яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

    Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 117009,53 доларів США звернути стягнення на вказане майно шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.

    Ухвалою Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 27 липня 2010 року позовна заява залишена без розгляду.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 1700грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    У апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє за довіреністю від імені             ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору та витрат на ІТЗ, оскільки вважає ухвалу в цій частині незаконною; посилається на те, судовий збір та витрати на ІТЗ стягнуті безпідставно.

    Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до  ч.1, 3 ст.79 ЦПК України,  судові витрати складаються з судового збору та витрат,  пов’язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

    Суд першої інстанції за заявою позивача присудив стягнення всіх понесених ним у справі витрат /1700грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи/ з відповідача,  мотивуючи тим, що для цього є підстави, передбачені ч.1 ст.89 ЦПК України, тобто що позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову.

    Проте, з таким висновком не можна погодитись з таких підстав.

    Як видно  з матеріалів справи, 27.07.2010р. позивач звернувся до суду із заявою про залишення його заяви без розгляду, яка була судом задоволена і позовна заява залишена без розгляду.

    Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали помилково застосував ч.1 ст.89 ЦПК України та стягнув понесені позивачем витрати з відповідача, оскільки ця норма визначає розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди.

    Чинним законодавством не передбачено стягнення судових витрат з відповідача при залишенні позовної заяви без розгляду.  

    Згідно п.4 ч.1 ст.83 ЦПК України, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду, отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312, 313 -315 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                  у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_2                         задовольнити.  

    Ухвалу Новоград-Волинського міськрайсуду Житомирської області від 27 липня 2010 року скасувати в частині  стягнення з ОСОБА_2 на користь  публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління ПАТ комерційний банк „Приватбанк” 1700 грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом 20 днів.

Головуючий:                                                                  

Судді: