УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Ляшука В.В.,
суддів: Слісарчука Я.А., Захарчука С.В.
з участю: прокурора Філя С.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією
засудженого ОСОБА_1 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,
- за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.129 КК України на 1 рік обмеження волі;
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання п’ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній – тримання під вартою.
Початок відбування засудженим строку призначеного покарання обчислювати з часу його затримання – з 12 липня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Овруцької центральної лікарні Овруцької міської ради витрати на стаціонарне лікування в розмірі 511,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради витрати на стаціонарне лікування в розмірі 1116,99 грн.
Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:
Паперовий пакет з ватним тампоном – знищити;
Куртку, простирадло постановлено передати власнику – ОСОБА_2, спортивну куртку – ОСОБА_3
Згідно з вироком 29.06.2010 року біля 22 години ОСОБА_1, на території подвір’я свого домоволодіння, що розташоване в с. Рудня-Повч Лугинського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків здійснив в бік ОСОБА_3 погрозу вбивством, в ході чого дістав з кишені ніж та приставив його до шиї ОСОБА_3, у зв’язку з чим у останнього виникли реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози. Внаслідок притискання ножа ОСОБА_3 спричинено подряпину передньої та правої бічної поверхні шиї.
Цього ж дня біла 22 години ОСОБА_1 неподалік домоволодіння ОСОБА_4, що розташоване в с. Рудня-Повч Лугинського району, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс ножем удар в область грудної клітини ОСОБА_3, чим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого поранення грудної клітки (плевральної порожнини) зліва, у 8-му міжребер’ї, яке ускладнилось розвитком пневмотораксу. Після вказаних подій ОСОБА_1 з місця подій зник.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 оспорює фактичні обставини справи, а також вказує на суворість призначеного покарання. Просить змінити вирок та призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. Як зазначає апелянт його дії були викликані протиправною поведінкою потерпілого, який прийшов до нього на подвір’я та погрожував йому, а в послідуючому, біля помешкання ОСОБА_4 став його бити. Він не мав наміру спричиняти потерпілому ножове поранення в грудну клітину, а намагався вдарити його ножем в руку, щоб налякати та уникнути побиття. Крім того, зазначає, що на досудовому слідстві до нього були застосовані недозволені методи слідства, в зв’язку з чим він себе оговорив, а в суді порушено його право на захист, оскільки його захисник недобросовісно виконував свої обов’язки, ввів його в оману запевнивши про доцільність скороченого розгляду справи, без дослідження доказів. Також вважає, що суд призначаючи йому покарання не врахував, що він добровільно з’явився до органів внутрішніх справ зі зізнанням.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляції, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст.365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи /а.с.283/ судом за згодою засудженого ОСОБА_1 /а.с.282/ у відповідності з положеннями ч.3 ст. 299 КПК України, було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.
При цьому, суд з’ясував чи правильно розуміє засуджений зміст фактичних обставин справи, чи не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції та роз’яснив йому, що у даному випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи.
З протоколу судового засідання вбачається, що засуджений визнав вину та дав показання, які підтверджують фактичні обставини встановлені досудовим слідством /а.с.284/, порушень при застосуванні положень ст. 299 КПК України колегія суддів не вбачає, а тому з цих підстав доводи апеляції ОСОБА_1, в яких він оспорює фактичні обставини справи не розглядає.
Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину його особи, обставин, що пом’якшують покарання.
Суд врахував те, що ОСОБА_1 з’явився зі зізнанням, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, є не судимим в силу ст. 89 КК України., а тому призначив йому мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, суд врахував, що ОСОБА_1 вчинив два злочини, один з яких є тяжким, думку потерпілого, посередню характеристику ОСОБА_1, та прийшов до переконання про можливість виправлення засудженого лише в місцях позбавлення волі, погоджується з цим висновком і колегія суддів.
Підстав для пом’якшення засудженому ОСОБА_1 призначеного покарання, у тому числі застосування ст.ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає, не дають для цього підстав і інші доводи наведені апелянтом.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року щодо нього без змін.
Судді: