Справа № 2-а-2502/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 07 ” грудня 2010 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Горовець М.І.
при секретарі Діордієвій Т.І.
з участю прокурора Науменко І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області справу за адміністративним позовом прокурора Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, які пов'язані з невірним нарахуванням та виплатою державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 починаючи з 24.05.2010 року по даний час у розмірах, менших ніж встановлені ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року та зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 24.05.2010 року і в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,-
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Добровеличківського району Кіровоградської області звернувся до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, які пов'язані з невірним нарахуванням та виплатою державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 починаючи з 24.05.2010 року по даний час у розмірах, менших ніж встановлені ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року та зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 24.05.2010 року і в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в я кому зазначив, що п. 2 ст. 121 Конституції України, встановлено, що на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно до ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. До прокуратури Добровеличківського району 08.11.10 звернувся громадянин ОСОБА_1 з проханням перевірити додержання управлінням Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні йому основної та додаткової пенсії, так як, на думку заявника, розмір отримуваної ним пенсії не відповідає приписам чинного законодавства України. Прокуратурою Добровеличківського району за зверненням громадянина ОСОБА_1 проведено відповідну перевірку, за результатами якої встановлено факти порушень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні основної та додаткової пенсії громадянину ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі. Так, за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з висновком МСЕК від 27.08.2001 року позивача безстроково визнано інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього вищевказаного закону відповідачем з 19 червня 1996 року позивачу призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Натомість, перевіркою встановлено, що з 22.05.2008 року відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з Постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року за №530 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року та іншими Постановами КМ України, а не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тобто у розмірах, менших ніж передбачено законом. Так, відповідно до вимог ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, крім того розмір його державної пенсії по інвалідності не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно зі змінами, внесеними до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідами III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по III групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - визнані неконституційними. Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, відповідно до положень ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року знову набрала чинності ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 06.06.1996 року. Крім того, відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тобто підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен був проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Обов'язок проведення перерахунку пенсії покладено на органи пенсійного забезпечення, незалежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку. Відповідач нарахував позивачу державну та додаткову пенсію, але застосував розрахункові дані, які не відповідають вимогам статей 49, 50, 54 та 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто нарахування пенсії проведено в розмірі меншому ніж встановлено законом. Таким чином відповідач своїми протиправними діями порушив конституційні права позивача на отримання пенсії у розмірах встановлених законом, а саме статтею 50, ч.4 статті 54, частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначені дії відповідача є порушенням норм ст.ст. 8,19, 22, 46 Конституції України. З огляду на викладене, відповідач починаючи з 22.05.2008 року повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснювати її виплати у розмірах, передбачених ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року, а саме державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням змін прожиткового мінімуму без будь-яких звернень позивача з цього приводу. Крім того, відповідно до п.1, п.3, п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Таким чином, відповідач, будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу у розмірах встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року - не здійснює, належних виплат не проводе, чим порушує законні права та інтереси позивача. Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Факт порушення законних прав та інтересів громадянина ОСОБА_2 встановлений прокурорською перевіркою за результатами розгляду звернення останнього, а саме 22.11.2010 року, а тому строк звернення до суду необхідно рахувати із вказаної дати.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обгрунтував їх аналогічно викладеними обставинами в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно, належним чином, заяву про причину неявки та заперечень суду не надав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно, належним чином, надав суду письмову заяву в якій просить справу розглядати без участі представника, адміністративний позов не визнають повністю. Крім того надав письмове заперечення проти позовної заяви в якому просить відмовити в задоволенні вимог прокуратури Добровеличківського району в повному обсязі.
Суд вважає, що в справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін , тому можливо розглянути справу по суті у відсутності позивача та представника відповідача та винести очне рішення по справі.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини: позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з висновком МСЕК від 27.08.2001 року позивача безстроково визнано інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії і він перебуває на обліку пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області 19 червня 1996 року та отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9,12-13). Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяної здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що позивач має право на щомісячну державну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням змін прожиткового мінімуму без будь-яких звернень позивача з цього приводу.
08.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Добровеличківського району Кіровоградської області з проханням перевірити додержання управлінням Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні йому основної та додаткової пенсії (а.с.11). 22.05.2008 року відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з Постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року за №530 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року та іншими Постановами КМ України, а не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тобто у розмірах, менших ніж передбачено законом.
Згідно ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по III групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тобто підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Обов'язок проведення перерахунку пенсії покладено на органи пенсійного забезпечення, незалежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку. Відповідач нарахував позивачу державну та додаткову пенсію, але застосував розрахункові дані, які не відповідають вимогам статей 49, 50, 54 та 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто нарахування пенсії проведено в розмірі меншому ніж встановлено законом. Таким чином відповідач своїми протиправними діями порушив конституційні права позивача на отримання пенсії у розмірах встановлених законом, а саме статтею 50, ч.4 статті 54, частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначені дії відповідача є порушенням норм ст.ст. 8,19, 22, 46 Конституції України.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод забороняється.
Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету від 03.01.2002 року за № 1, всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, тому відповідач зобов'язаний керуватись спеціальним законом виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. Отже відповідач був зобов’язаний здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Водночас відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду . Для звернення адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підстави для залишення позову без розгляду , якщо суд за заявою особи яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку про що постановляється ухвала. Оскільки прокурор та позивач не представив доказів поважності причини пропущення шестимісячного строку звернення за адміністративним позовом він має право на перерахунок пенсії тільки з 24.05.2010 року.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів є не обґрунтованими . Європейський Суд з прав людини у справ «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Відповідно до ст.. 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до п.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенсії», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як Джерело права.
Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що дії відповідача є незаконними та не правомірними в частині перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 24.05.2010 року відповідно до статтей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому відповідач зобов'язаний перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсії позивачеві згідно ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 99, 158-164, 167 КАС України, Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Законом України “Про пенсійне забезпечення” , Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов прокурора Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, які пов'язані з невірним нарахуванням та виплатою державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 починаючи з 24.05.2010 року по даний час у розмірах, менших ніж встановлені ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року та зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 24.05.2010 року і в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 50 частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 24.05.2010 року і в подальшому, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.
Суддя