Справа № 2а-2.8-145/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Локтіонової О.В.,
при секретарі – Федоровській Л.А.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
06 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ВТ № 156420 від 02 серпня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що 02 серпня 2010 року відносно нього був складений протокол за порушення Правил дорожнього руху України та винесена постанова серії ВТ № 156420, згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 510 грн. В постанові вказано, що він 02.08.2010 року о 17-25 год., керуючи автомобілем марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Одеса-Мелітополь-Н.Азовськ 206 км. при виїзді з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі незалежно від напрямку його подальшого руху, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України. З зазначеними в протоколі та постанові обставинами не згоден, оскільки він на перехресті з об’їзною дорогою в напрямку м. Миколаєва зупинився перед дорожнім знаком «Стоп», після чого впевнився, що по головній дорозі не має інших транспортних засобів, яким би він створював перешкоду в русі, після чого повернув на головну дорогу. Правил дорожнього руху він не порушував та ніяких перешкод іншим учасникам дорожнього руху не створював, в зв’язку з чим просить скасувати зазначену постанову.
Відповідач – Управління державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в судове засідання свого представника не направив, причину неявки суду не повідомив про дату та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що 02 серпня 2010 року він знаходився на задньому сидінні в салоні автомобіля позивача. Вони рухалися по другорядній дорозі, а при виїзді на головну дорогу ОСОБА_1 зупинився перед дорожнім знаком «Стоп» і впевнився, що по головній дорозі не має інших транспортних засобів, яким би він створював перешкоду в русі, після чого повернув на головну дорогу. Він бачив, що по головній дорозі на відстані 150 метрів від їхнього транспортного засобу рухався інший автомобіль, але перешкод для руху вказаного транспорту позивач не створював. Коли ОСОБА_1 повернув на право та виїхав на головну дорогу, то він побачив, що на відстані 100-200 метрів знаходилися працівники ДАІ, які зупинили транспортний засіб позивача та автомобіль, якому вони начебто створювали перешкоди для руху. Після чого працівниками ДАІ відносно позивача було складено протокол та постанову про порушення правил дорожнього руху. ОСОБА_1 намагався пояснити працівникам ДАІ, що він не створював ніяких перешкод для руху іншим транспортним засобам, так як при виїзді на головну дорогу зупинився та впевнився, що по головній дорозі не має інших транспортних засобів, яким би він створював перешкоду в русі, але останній відмовлявся його слухати і продовжував складати протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (а.с.5), а відповідно до довіреності ОСОБА_3 12.09.2008 року надав право управління вказаним автомобілем ОСОБА_1 (а.с.6).
З посвідчення водія ОСОБА_1 вбачається, що він має право керування транспортними засобами категорії «А» і «В» з 05.02.1997 року (а.с.5).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №011392 02.08.2010 р. о 17-25 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Одеса-Мелітополь-Н.Азовськ 206 км. при виїзді з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі незалежно від напрямку його подальшого руху, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України (а.с.7).
З постанови серії ВТ №156420 від 02.08.2010 року вбачається, що інспектор дорожньо-патрульної служби Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.16.11 Правил дорожнього руху України та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.8).
Проаналізувавши зібрані по справі докази, судом встановлено, що відповідно до п.16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи зібрані по справі докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем при винесенні постанови не було дотримано вищенаведених норм, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При складенні протоколу і постанови про адміністративне правопорушення посадова особа УДАІ УМВС України у Херсонській області односторонньо з’ясував обставини справи.
В протоколі та постанові зазначено, що позивач при виїзді з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі незалежно від напрямку його подальшого руху. Незважаючи на те, що позивач заперечував проти зазначеного в протоколі правопорушення, посадова особа, що складала зазначений протокол, на підтвердження вчинення правопорушення з боку позивача не допитала всіх свідків вказаних обставин.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б спростували ствердження позивача про те, що він зупинився перед дорожнім знаком «Стоп» і впевнився що по головній дорозі не має інших транспортних засобів, яким би він створював перешкоду в русі, після чого повернув на головну дорогу, а відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 159-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 02 серпня 2010 року серія ВТ №156420 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Локтіонова