Справа №22ц-9604,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Головко О.В.
Категорія: 20 Доповідач – Капітан І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця « 24 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Капітан І.А.
Суддів: Колісниченка А.Г.,
Вадзінського П.О.
при секретарі – Ільченко К.П.
з участю адвоката – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи – Друга Херсонська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Шевченко Н.В. про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, стягнення моральної шкоди,
за зустрічним позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та реальний поділ домоволодіння,
за зустрічним позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту і свідоцтва на право власності недійсними, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про виселення,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2007 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_7 посилався на те, що у квітні 2007 року йому стало відомо, що ОСОБА_5 звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадщини за заповітом після смерті матері, однак, вважаючи, що при складанні заповіту мати не могла розуміти своїх дій та керувати ними, просив визнати недійсними заповіт ОСОБА_10, посвідчений 14 січня 2005 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_5 3 травня 2005 року, та стягнути з останньої 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи ОСОБА_7 доповнив позов. Посилаючись на те, що 11 червня 2007 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 як належну їй 33/100 частини будинку по АДРЕСА_1, так і спірну 67/100 частину цього будинку, якою мати розпорядилась за заповітом, ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 67/100 частин будинку, реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану частину та визнати за ним право власності на дану 67/100 частину будинку.
У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Друга Херсонська Державна нотаріальна контора про визнання заповіту, свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу недійсними, визнання за ним права власності на 67/300 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що у спірному будинку він весь час був зареєстрований, проживав в ньому, доглядав хвору матір і поховав її, а від прийняття спадщини не відмовлявся.
У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернулась в суд із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що у разі визнання заповіту недійсним право на спадкування одержують всі діти, а саме: вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 просила суд визнати за кожним із спадкоємців право власності на 67/300 частин спірного будинку, провести реальний поділ домоволодіння з урахуванням того, що 33/100 цього будинку належить їй на підставі договору дарування.
В серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7 Посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2007 року вона є власником будинку АДРЕСА_1, однак, ОСОБА_7 відмовляється звільнити будинок, чим перешкоджає їй належно користуватись та розпоряджатись власністю, ОСОБА_4 просила виселити ОСОБА_7 із вказаного будинку.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 16 жовтня 2009 року позови об’єднано в одне провадження.
Рішенням суду від 06 жовтня 2010 року постановлено:
- визнати заповіт ОСОБА_10, посвідчений 14.01.2005р. Другою Херсонською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за №10-125, недійсним;
- визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.05.2005р., видане Другою Херсонською державною нотаріальною конторою в реєстрі за реєстровим номером 2-1092 на ім’я ОСОБА_5 недійсним;
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 67/100 частини будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений 11.06.2007р. Херсонським міським приватним нотаріусом Шевченко Н.В. за реєстровим номером правочину 2144630, та в реєстрі за №1481, в частині продажу 67/200 частини спірного будинку;
- припинити за ОСОБА_4 право власності на 67/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1;
- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартість 67/200 частини будинку АДРЕСА_1, а саме 18333 доларів США в перерахунку на гривню на діючий курс на момент стягнення;
- визнати за ОСОБА_7 право власності на 67/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої 06.12.2005р. матері – ОСОБА_10;
- у задоволенні іншої частини позову ОСОБА_7, в тому числі відшкодування моральної шкоди, відмовити;
- у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та реальному розподілі домоволодіння, вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту і свідоцтва на право власності недійсними, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та вимог за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про виселення - відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_7 у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, а ОСОБА_7 у задоволенні позову відмовити.
В письмових запереченнях ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційних скарг та законність рішення, просить скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд I інстанції виходив з того, що, оскільки на час складання 14 січня 2005 року заповіту ОСОБА_10 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом повинні бути визнані недійсними повністю, договір купівлі-продажу – в його 67/200 частині, порушене право ОСОБА_7 підлягає відновленню шляхом припинення права власності ОСОБА_4 на 67/200 частин будинку та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартості цієї частини, а доказів спричинення моральної шкоди він суду не надав.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів та позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що, вимагаючи визнати за нею та відповідачами право власності на 67/300 частин будинку за кожним, ОСОБА_5 вимог про визнання договору купівлі-продажу не пред’являла, і вимагати реального поділу будинку вона не може, на час відкриття спадщини ОСОБА_6 у будинку АДРЕСА_1 не проживав, доказів про звернення до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_6 суду не надав і встановити додатковий строк для прийняття спадщини суд не просив, а ОСОБА_7, який є власником 67/200 частин, має право на проживання у цьому будинку і підстави для його виселення відсутні.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконності рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 на її користь вартості 67/200 частини спірного будинку, а саме 18333 долари США в перерахунку на гривню на діючий курс на момент стягнення, і вважає, що рішення в цій частині, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню, оскільки, таких вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не заявляли, таке стягнення не є передбаченим законом способом відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_7, а при визнанні правочину недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України, законом встановлені особливі умови застосування наслідків такого визнання.
Колегія суддів погоджується з рештою рішення і вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що станом на 1981 рік ОСОБА_10 належало 67/100 частин будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_11 – 33/100 його частин. У 1984 році ОСОБА_11 подарував свою частину ОСОБА_5 /т.1, а.с.13/. 14 січня 2005 року ОСОБА_10 склала заповіт на ОСОБА_5, а 6 грудня 2005 року – померла /т.1, а.с.9,56/. У квітні 2007 року Друга Херсонська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про оформлення ОСОБА_5 спадщини відповідно до заповіту /т.1, а.с.105-107/. 3 травня 2007 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом /т.1, а.с.113/. Згідно довідки виконкому Суворовської районної у м.Херсоні ради від 11 квітня 2007 року в будинку АДРЕСА_1 до моменту смерті ОСОБА_10 разом з нею проживали: онук – ОСОБА_12, син – ОСОБА_7 та син – ОСОБА_6 /т.1, а.с.104/. Згідно акту судової психолого-психіатричної експертизи від 27 червня 2008 року в період складання 14 січня 2005 року заповіту ОСОБА_10 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /т.1, а.с.81-86/. За договором купівлі-продажу від 11 червня 2007 року ОСОБА_5 продала будинок ОСОБА_4 за 36780 грн. /т.1, а.с. 88/. За розпискою ОСОБА_4, вона передала ОСОБА_5 за будинок 55000 доларів США /т.1, а.с.91/. Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 4 жовтня 2007 року постановлено усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні нею будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_13 та ОСОБА_7 /т.1, а.с.92/.
Наявними у справі письмовими доказами, а також поясненнями свідків підтверджено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 у будинку АДРЕСА_1 постійно проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_5, остання у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини /т.1, а.с. 94/. ОСОБА_6 на час відкриття спадщини у будинку АДРЕСА_1 постійно не проживав, а був лише зареєстрований за вказаною адресою. Належних та достовірних доказів, які б спростовували даний факт, ОСОБА_6 суду не надав, з вимогою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини до суду не звертався і до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини не подавав. Передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 права власності на 67/300 частину будинку за кожним та виселення ОСОБА_7 із зазначеного будинку відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення у вищезазначеній частині є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Доводи апеляційних скарг щодо незаконності рішення у вказаній частині колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують встановлених судом обставин.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 жовтня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартості 67/200 частин будинку АДРЕСА_1, а саме 18333 долари США в перерахунку на гривню на діючий курс на момент стягнення скасувати.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: