АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 7182/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 51, 52, 53 Кузьменко В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н.В.
суддів Гончар Н.І., Пономаренко В.В.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Правобережного міжрайонного управління водного господарства Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Правобережного міжрайонного управління водного господарства Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що 04 січня 2005 року згідно наказу № 4-ос він був прийнятий на роботу на посаду головного спеціаліста з проектно-кошторисної роботи Правобережного міжрайонного управління водного господарства. Наказом № 45-ос від 02 липня 2010 року він був звільнений з посади головного фахівця з проектно кошторисної роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього розпорядку з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за відпрацьований час з 03 червня 2010 по 02 липня 2010 року в кількості 2,5 кал. днів.
Вважає, що такий наказ не має юридичної сили, а звільнення незаконне, оскільки згідно ст. 40 КЗпП України «трудовий договір може бути розірваний», а в наказі № 45-ос позивача звільнено з роботи, що не відповідає вимогам закону. Крім того, в зазначеному наказі не вказано, якого саме дня ОСОБА_6 був відсутній на роботі, а також останнього було звільнено з посади головного фахівця проектно-кошторисної роботи, тоді як він згідно запису в трудовій книжці прийнятий на посаду головного спеціаліста проектно-кошторисної роботи.
З урахуванням викладеного, просив суд скасувати наказ № 45-ос від 02 липня 2010 року, як незаконний; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі середньої заробітної плати з 02 червня 2010 року по день поновлення на попередній посаді, а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. з урахуванням душевних страждань та фізичних поневірянь, які були йому завдані незаконним звільненням.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 жовтня 2010 року ОСОБА_6 в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Наказом № 54-вк від 11.06.2010 року за грубе порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, самовільну /без належного оформлення/ відсутність протягом 4 годин на робочому місці 09.06.2010 року позивачу була оголошена догана. Наказ позивачем не оскаржувався.
Наказом № 45-ос від 02.07.2010 року позивач був звільнений з роботи з 02.07.2010 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Рішенням профспілкового комітету Правобережного міжрайонного управління водного господарства від 02.07.2010 року № 15 надано згоду на звільнення ОСОБА_6 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судова колегія вважає надуманим твердження апелянта про незаконність його звільнення з підстав, що ст. 40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, а він наказом був звільнений, оскільки вказане не суперечить нормам трудового законодавства. Не можуть бути прийняті до уваги також твердження апелянта про незаконність звільнення в зв»язку з відсутністю в наказі № 45-ос від 02.07.2010 року вказівки в який саме день він був відсутній на роботі з 08-00 до 12-00 години, оскільки така вказівка мається в наказі № 54-вк від 11.06.2010 року, в якому вказано, що позивач був відсутній на роботі в цей період часу 09.06.2010 року. Судова колегія також розцінює критично твердження апелянта про невідповідність наказу про звільнення п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Відповідно до наказу № 28 вир.від 07.02.2006 року посада ОСОБА_6 була перейменована з головного спеціаліста з проектно-кошторисної роботи на головного фахівця з проектно-кошторисної роботи/ а.с. 33-35/.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, судова колегія , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Правобережного міжрайонного управління водного господарства Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.І.Гончар