Справа № 2-1265/10

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

14 грудня 2010 р.  Софіївський  районний суд  Дніпропетровської області в складі:

                                          судді                         Шумської О.В.

                                          при секретарі           Ульшиній І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , -

В С Т А Н О В И В:

    16 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу.

    В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06 травня 1995 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Софіївського району Дніпропетровської області (актовий запис № 30). Від цього шлюбу вони мають дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Одруження з відповідачем виявилося невдалим. За час спільного проживання стало видно, що у них різні характери, погляди на життя. Чоловік не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбав про взаємну повагу один до одного, не утримував сім’ю.

З 1997 року їхні шлюбні відносини фактично припинились тому, що ОСОБА_2 став проживати окремо від них з дочкою в м. Дніпропетровськ. За таких обставин сумісне життя і збереження сім’ї стали неможливими, а тому просить суд шлюб розірвати.

    Позивач ОСОБА_1, будучи увідомленою про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомив, позовні вимоги підтримує, на забезпеченні позову наполягає, просить шлюб розірвати, термін для примирення не надавати, просить розглянути справу за її відсутності, про що надала відповідну заяву (а.с. 12,17) проти постановлення заочного рішення.

        Відповідач ОСОБА_2, будучи увідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, позовні вимоги визнає, проти позову не заперечує, просить розглянути справу за його відсутності, про що надав відповідну заяву (а.с. 14,15).

    Зважаючи на це, суд відповідно до статті 224 ЦПК України може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, ознайомившись із думкою позивача, відповідача, суд вважає, що позов обґрунтований і на підставі ст. 110 Сімейного кодексу України підлягає задоволенню.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що  подальше спільне життя подружжя  і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з подружжя, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

    Як встановлено в судовому засіданні, 06 травня 1995 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Софіївського району Дніпропетровської області (актовий запис № 30) (а.с. 4). Від цього шлюбу вони мають дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

    Одруження з відповідачем виявилося невдалим. За час спільного проживання стало видно, що у них різні характери, погляди на життя. Чоловік не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбав про взаємну повагу один до одного, не утримував сім’ю.

З 1997 року їхні шлюбні відносини фактично припинились тому, що ОСОБА_2 став проживати окремо від них з дочкою в м. Дніпропетровськ. За таких обставин сумісне життя і збереження сім’ї стали неможливими.

Спору про поділ майна, яке є їхньою спільною власністю між сторонами нема.

    Згода на утримання дитини досягнута. Вона проживає в даний час із позивачем і буде проживати з нею після розірвання шлюбу.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.  

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння,  збереження сім’ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права.  

Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу вважає за необхідне з’ясувати прізвище подружжя після розірвання шлюбу. Позивач бажає залишити їй прізвище, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу.  

Відповідно до ст. 113 СК України, позивачу залишити прізвище, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу, що розривається – ОСОБА_2.    

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України. Згідно ст. 110 Сімейного кодексу України  позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, тому шлюб слід розірвати.

    Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -    

В И Р І Ш И В:

    1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

    2.Шлюб, зареєстрований 06 травня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Софіївського району Дніпропетровської області (актовий запис № 30), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

3.Позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу, що розірвано – ОСОБА_1.  

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

               Суддя:                                                                                                  О.В. Шумська