АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-11159/10 Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2010 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що відповідач є споживачем електричної енергії, яку йому надає позивач на договірних засадах. За умовами договору ОСОБА_2 має своєчасно і в повному обсязі сплачувати спожиту ним електроенергію згідно показань приладу її обліку і визначених тарифів.

Проте, своїх обов’язків відповідач належним чином не виконував. В зв’язку з чим, у нього утворилась заборгованість за спожиту електроенергію на суму 4105,82 грн., які позивач просив стягнути з відповідача в примусовому порядку на свою користь.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 листопада 2010 року позов задоволено повністю. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ №1357 від 26.07.1999 року, а також укладеним сторонами договором передбачено обов’язок споживача оплачувати вартість спожитої ним електроенергії. Проте, відповідач-споживач цього обов’язку не виконав, в зв’язку з чим до наведеного позивачем розрахунку у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 4105,82 грн.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

В порушення наведених вимог закону позивач не довів наявності заборгованості відповідача.

Так, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано помісячний розрахунок спожитої ОСОБА_2 електроенергії за період з 01.01.2006 року по 08.11.2010 року. З наведеного розрахунку вбачається, що кожного року відповідач споживав від 1554 кВт/год до 2640 кВт/год. (а.с. 49-51)

Проте, в наданому суду аналізі особового рахунку зазначено, що за період з 10.02.2005 року по 30.04.2006 рік (1 рік 2 місяці і 20 днів) ОСОБА_2 спожив 27139 кВт/год, т.т. в 12 (!!!) разів більше чим в середньому за рік за період 01.01.2006 року по 08.11.2010 року.

Більш того, з наданого в судовому засіданні апеляційної інстанції розрахунку обліку споживання, який веде позивач, ОСОБА_2 лише (з 10.02.2005 року по 01.03.2005 року) спожив 25404 кВт/год., т.т. за 20 днів (!!!) як за 10 років максимального річного споживання.

Колегія суддів критично ставиться до заперечення представника позивача про те, що відповідачем невірно надавались показання лічильника.

Так, в грудні 2002 року сторони укладали договір про користування електричною енергією. В зазначеному договорі було вказано показання лічильника на дату укладення договору – 2070 кВт/год. (а.с. 7) Таким чином, за 2 роки і 3 місяці ОСОБА_2 на переконання позивача спожив 26490 кВт/год.

Проте, виходячи з динаміки спожитої позивачем електроенергії з 01.01.2006 року по 08.11.2010 рік (в середньому 2250 кВт/год на рік) колегія суддів критично ставиться до наведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Крім того, з наданого позивачем аналізу особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що заборгованість утворилась саме в першому кварталі 2005 року Проте за вказаний період розрахунок споживання в суді першої інстанції позивачем не надавався.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 листопада 2010 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.