Справа № 2-962/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Зеленської В.І.
при секретарі Кондратюк Л.О., Корнійчук В.В.,
представника позивачки – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на будівництво та ремонт,
в с т а н о в и в.
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зокрема, житловим будинком з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, які належать їй на підставі договору дарування, та зобов’язати відповідача ОСОБА_4 забрати належну йому худобу та майно з господарських приміщень за вказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_4 в установленому законом порядку звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на будівництво господарських приміщень та ремонт в сумі 29079 грн.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги і пояснила, що згідно договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки від 11.09.2001 року вона є власником дворогосподарства та земельної ділянки в АДРЕСА_1. До жовтня 2010 року за вказаною адресою була зареєстрована та проживала її бабуся – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( на даний час померла). Вона не може користуватись належним їй дворогосподарством, так як відповідач ОСОБА_4 в господарських приміщеннях тримає свою худобу та інше майно, перелік якого їй невідомий, чим чинить перешкоди у їх використанні за призначенням. Крім цього, відповідач виганяє її з дворогосподарства по АДРЕСА_1, влаштовує сварки. Зустрічний позов ОСОБА_4 вважає безпідставним, просить застосувати до зустрічних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Відповідач ОСОБА_4 не визнав позову ОСОБА_3, просить відмовити в його задоволенні, так як вважає, що дворогосподарство в АДРЕСА_1 є його батьківщиною. Про договір дарування вказаного господарства в користь ОСОБА_3 йому стало відомо у 2008 році. До 2008 року він вкладав власні кошти в будівництво господарських приміщень у спірному дворогосподарстві, зокрема: піднавісів, хліва, гаража, брав участь у здійсненні ремонту даху на будинку, тому вважає, що має право користуватись господарськими приміщеннями. По АДРЕСА_1 в с. Варварівка він тримає свою худобу у хліві, під навісами – сіно, в гаражі – інше майно. В разі, якщо ОСОБА_6 відшкодує йому суму внесених в будівництво та ремонт коштів у розмірі 29079 грн., він погоджується звільнити займані приміщення. Тому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, а його зустрічний позов задоволити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов ОСОБА_3 слід задоволити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити з таких підстав.
З договору дарування від 11.09.2001 року вбачається, що ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями до нього в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 3267 кв.м. (а.с.5- 12).
З повідомлень Славутського РВ УМВС України вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існують неприязні відносини (а.с.13-15).
З показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та з висновку будівель-технічної експертизи вбачається, що у дворогосподарстві АДРЕСА_1 у 1989 році були збудовані хлів для утримання тварин та гараж, які є невід’ємною частиною дворогосподарства.
Участь у будівництві вказаних об’єктів приймав ОСОБА_4, що стверджується показами вказаних свідків та документами про придбання будівельних матеріалів на імя ОСОБА_4 за 1989-1993 роки (додаються).
Проте, відповідачем ОСОБА_4 суду не надано доказів про його право власності на спірні хлів та гараж, а тому суд вважає, що означені будівлі, як невід’ємна частина дворогосподарства, належали на праві власності ОСОБА_7 і перейшли у власність ОСОБА_3 за договором дарування.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10 1991 року « Про практику застосування судами законодавства,
що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК ( 5464-10 ) обов'язок. ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92, N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ).
На підставі наведеного суд вважає, що ОСОБА_4 мав право вимагати відшкодування своїх затрат на будівництво підсобних будівель: хліва та гаража. Однак, таке право виникло у ОСОБА_4 після прийняття в експлуатацію означених будівель, тобто у 1989 році.
Відповідно до ст.. 71 ЦК України (1963 р), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідач ОСОБА_4 пропустив визначен6ий законом строк позовної давності і не подав суду заяву про його поновлення та не навів поважні причини його пропуску.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні подали заяву відповідно до ст.. 267 діючого ЦК України про застосування до вимог ОСОБА_4 строку позовної давності.
Тому суд знаходить, що вимоги ОСОБА_4 про відшкодування йому затрат на будівництво хліва та гаража задоволенню не підлягають.
Щодо вимог ОСОБА_4 про відшкодування йому затрат на спорудження піднавісів у дворогосподарстві по АДРЕСА_1 в с. Варварівка, то на підставі досліджених доказів судом встановлено, що вони були споруджені ОСОБА_4 у 2006-2007 роках. Дані піднавіси не є капітальною спорудою, не зазначені у свідоцтві про право власності на домоволодіння, ОСОБА_3 не бажає залишати їх на своєму подвір’ї, вони можуть дути демонтовані ОСОБА_4 та перенесені в інше місце. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування йому затрат на спорудження піднавісів.
З показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_4 фізичною працею допомагав перекривати будинок АДРЕСА_1 у 2006 році, так як на той час в означеному будинку проживала мати ОСОБА_4 – ОСОБА_5. Означену обставину ствердили також свідки ОСОБА_13, ОСОБА_11
Проте, суду не надано доказів про понесені ОСОБА_4 витрати на придбання будівельних матеріалів для перекриття саме будинку по АДРЕСА_1 в с. Варварівка, а надані суду накладні про придбання ОСОБА_4 дощок та шиферу не дають підстав вважати, що саме ці будівельні матеріали були використані на перекриття будинку. Крім цього, суд вважає безпідставними пояснення ОСОБА_4 про те, що він не знав про перехід права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в с. Варварівка в користь ОСОБА_3, так як він перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_3, є сином покійних ОСОБА_7. та ОСОБА_5 – бувших власників означеного будинковолодіння, сам не набув права власності на вказане дворогосподарство, у 2003 році закінчив будівництво власного будинковолодіння та підсобних приміщень. А отже, у ОСОБА_4 не було підстав вкладати власні кошти в чуже майно, або вкладені ним кошти свідчать про надання допомоги матері. В ході судового розгляду ОСОБА_4 також не доведено факт проведення штукатурки даного будинковолодіння. Тому суд вважає вимоги ОСОБА_4 про відшкодування йому витрат на перекриття та штукатурку будинку безпідставними.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником садиби АДРЕСА_1, Славутського району, Хмельницької області. Садиба складається з житлового будинку та підсобних приміщень: хліва для утримання худоби та гаража і розташована на земельній ділянці площею 3267 кв.м. (а.с. 5- 12).
Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 утримує свою худобу та зберігає інше майно у хліві та гаражі, що належать на праві власності ОСОБА_3, без дозволу останньої і відмовляється добровільно звільнити займані приміщення на вимогу ОСОБА_3 Дана обставина не заперечується сторонами. Оскільки ОСОБА_4 не пускає ОСОБА_3 у вказані приміщення, то встановити перелік означеного майна не представляється можливим.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
На підставі наведеного суд вважає законними, підставними та обґрунтованими вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов’язання ОСОБА_4 забрати належну йому худобу та інше майно з господарських приміщень по АДРЕСА_1 в с. Варварівка, Славутського району. А тому позов ОСОБА_3 слід задоволити.
Судові витрати та витрати на правову допомогу слід стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
Керуючись ст..ст. 4-11, 14, 15, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.71 ЦК України (1963 р), ст..ст. 267, 319, 321, 391 ЦК України, суд
в и р і ш и в
Позов ОСОБА_3 задоволити .
Зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в с. Варварівка, Славутського району, Хмельницької області та зобов’язати ОСОБА_4 протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням суду забрати належну йому худобу та майно з господарських приміщень по АДРЕСА_1 в с. Варварівка, Славутського району.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на будівництво та ремонт відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 88 грн та витрати за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.
Протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду сторони можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.
Суддя