Справа № 2-631/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня  2010 року Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді           Івахненко О.Г.

при секретарі               Мальованій В.О.  

за участю:

відповідача -  ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та індексу інфляції за договором позики -

ВСТАНОВИВ :

    Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 25 січня 2006 року вона позичила останній  200 000 (двісті тисяч) гривень, строком до 25 січня 2010 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач видала позивачу розписку, яка укладена у присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У встановлений договором строк ОСОБА_1 борг позивачу не повернула. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він у відповідності з ч.2 ст.625, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, яку ОСОБА_1 зобов’язана сплатити на користь позивача станом на 01 листопада 2010 року, складає 228 553 грн. 42 коп. три процента річних від простроченої суми за 1737 днів прострочення 28 553 грн. 42 коп. (200000грн.: 365:100% х 1737), де просив крім основного боргу та 3% річних, стягнути і інфляційні збитки за період з 25.01.2010 року по 01.12.2010 року в сумі 15980,64 грн. , а всього - 244534,06 грн.  та судові витрати.

У судове засідання  представник  позивача не з»явиввся, надіславши листа розгляд даної справи за його відсутності та  про підтримання позовних вимог позивача.

    Відповідач та її представник у судовому засіданні позов визнали частково, зазначивши, що три процента річних  від простроченої суми повинні визначатись з 26.01.2010 року за 279 днів. Іншу частину заявлених   позовних вимог - визнали повністю при цьому зазначивши, що неповернення вчасно боргу за розпискою від 25.01.2006 року сталося  у зв»язку зі скрутним матеріальним становищем відповідача, яка підтвердила про існування боргових зобов’язань перед позивачем та несплати її у добровільному порядку.

Суд заслухавши відповідача та його представника, вивчивши та дослідивши  письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1,2 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість грошей такого ж роду та такої ж якості. Договір позики  є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються  договором. Якщо договором не встановлений  розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.

Зобов’язання повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у  такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України), відповідачем не виконано.

Згідно частин 1 та 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового  зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не  встановлений договором або законом.

Так,  як вбачається з розписки від 25.01.2006 року  відповідач взяла в  борг у позивача кошти  в сумі 200000 гривень, які  зобов»язалась повернути 25.01.2010 року (а.с.49) .

Як встановлено судом, і даний факт жодною зі сторін не оспорюється, відповідач свої зобов»язання  за розпискою не виконала, де позивач зверталася до неї  з вимогами про повернення боргу  у добровільному порядку(а.с. 50),  проте борг не повернуто. Тому  суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу  за договором позики, процентів та індексу інфляції підлягають задоволенню, однак з розміром процентів, визначених позивачем суд не погоджується так як термін прострочення за  договором позики  від 25.01.2006 року,  складає 279 днів (з 26.01.2010 року по 01.11.2010 року). Стягненню підлягає  4586,76 грн. на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України (200000 х 0,03=6000: 365=16,44 6 279 = 4586,76), а тому позов у цій частині слід задовольнити частково.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 26.01.2010 року (час, з якого настало прострочення) по 01.12.2010 року ( згідно вимог позивача) становить 15980,64грн., яка визнана відповідачем та його представником,  сумнівів у правильності зроблених розрахунків не виникає, де індекс інфляції за січень-листопад 2010 року також підтверджено наданою інформацією Головним управління статистики у Черкаській області  від 09.12.2010 року № С-165/17-20,  а тому суд  перевіривши (січень -5 днів: 200000 х101,8%:100%-200000=3600:31х 5=580,64 ; лютий-листопад: 200000 х 107,7% : 100% - 200000 =15400;  580,64+15400=15980,64), вважає їх правильними і вони підлягають стягненню у повному обсязі.

Таким чином, з огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково, де з відповідача на користь позивача слід стягнути   борг за договором позики (200000), 3% річних від простроченої суми боргу(4586,76)  та борг з урахуванням  індексу інфляції (15980,64) в  загальній сумі 220567,4 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

    На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.  526-530, 625, 1046- 1051 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, -

       ВИРІШИВ:

 Позовну заяву  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та індексу інфляції за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 25 січня 2006 року борг у сумі  220567 (двісті двадцять тисяч п»ятсот шістдесят сім) гривень 40 копійок, з яких: 200000 (двісті тисяч) гривень - сума основного боргу; 4586 (чотири тисячі п»ятсот вісімдесят шість) гривень 76 копійок - три проценти  річних  від простроченої суми боргу; 15980  (п»ятнадцять тисяч дев»ятсот вісімдесят) гривень 64 копійки – сума боргу з урахуванням  індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1700 (одна тисяча сімсот) гривень судового збору та 120 (сто двадцять гривень) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Г оловуюча