Справа № 2-а-1186/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

«29 » грудня  2009 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:       головуючого-судді               Іванова А.П.

при секретарі:               Бандуркіній С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перевальську, Луганської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Перевальську Луганської області про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду та   зобов*язання сплатити недоплачене підвищення до пенсії як «Дитині війни»,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Перевальську Луганської області про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду та   зобов*язання сплатити недоплачене підвищення до пенсії як «Дитині війни», посилаючись на наступне.

Він належить до соціальної групи «діти війни», так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй пенсія повинна підвищуватися на 30 % розміру мінімальної пенсії за віком.

Вказана норма Закону була зупинена ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 вказана норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була визнана неконституційною.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснити йому перерахування доплат, та виплачувати щомісячно підвищення до пенсії у відповідності до діючого Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01 січня 2006 року до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і з 09 липня 2007 року, тобто з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Однак ніякого підвищення вона за цей час не отримала, а з 01 січня 2008 року вона отримує підвищення у розмірі лише 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Він  звернувся  з   письмовою  заявою  до   установи   відповідача   з  проханням зробити перерахунок та виплачувати йому зазначене підвищення до пенсії, однак йому було відмовлено, мотивуючи це тим, що кошти з державного бюджету на ці виплати не надходили.

На підставі викладеного позивач просить суд поновити йому  строк для звернення до суду з цим позовом, у зв’язку з поважністю причин його пропуску, оскільки  про порушення її права на виплату доплати до пенсії, а саме про те, що йому невірно нараховують доплату к пенсії, він дізналась у листопаді 2008 року, з випуску телевізійних новин.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі по відмові у перерахунку їй пенсії, з урахуванням її підвищенням як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі здійснити перерахунок та виплату доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року по теперішній час.  

Позивач у судове  засідання не з*явився надавши до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення проти позову.

Суд,   дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З посвідчення НОМЕР_1, виданого на ім*я  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що вона  відноситься до категорії осіб «діти війни» /а.с. 7/.

Ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом прийнято до уваги посилання позивача на те, що вона не мала можливості з-за свого похилого віку знати про порушення її  прав на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, представник відповідача не наполягав на відмові в задоволенні позову з-за пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а тому вважає можливим поновити строк для звернення до суду з позовом про захист його  прав та законних інтересів, у зв’язку з поважністю його пропуску.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом дія абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений та ст. 110 викладена в новій редакції, відповідно до якої було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    В передбаченому законом порядку до Конституційного Суду України вказана норма не оскаржувалася й судом не розглядалася.

    Кабінетом Міністрів України у 2006 році не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

    За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання здійснення перерахунку та виплати доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2007 року у розмірі 380 грн. 00 коп., з 01 квітня 2007 року – 406 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн. 00 коп.

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року у розмірі 470 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 року – 481 грн. 00 коп., з 01 липня 2008 року – 482 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. 00 коп.

    Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

    Крім того, ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого текст статті 6 було викладено в новій редакції: «Дітям війни /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 % прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення статті 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким була змінена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України й втратили чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а в період часу з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року дії відповідача відповідали вимог законодавства України, яке діяло на той час.

    Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на запровадження підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду України надані не були є безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є само по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання підвищення і не є підставою для звільнення відповідача від підвищення пенсії у передбаченому законом розмірі.

Відповідно до листа № 16165/02-1  від 10 грудня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області ОСОБА_1   було відмовлено у перерахунку пенсії, з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком /а.с.9/.

    Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача з щодо відмови у перерахунку пенсії, з урахуванням їй  підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком та необхідність зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату позивачу доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Беручи до уваги  позовні вимоги  позивача в частині зобов’язання відповідача підвищити пенсію з 22 травня 2008 року по  теперішній час суд зазначає, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком як дитині війни,  треба вважати 31 грудня  2008 року, оскільки відповідно до частини 1 статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України,  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод  та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень  з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тому, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

    Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на запровадження підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду України надані не були є безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є само по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання підвищення і не є підставою для звільнення відповідача від підвищення пенсії у передбаченому законом розмірі. Крім того, відповідно до п.п. 11 п. 35 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Заявлені позивачем позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснення перерахунку та виплату доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком по теперішній час, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з того, що об’єктом судового захисту є порушені права, свободи, чи інтереси, а в момент вирішення спору зазначене порушення відсутнє. Тому суд не вбачає законних підстав зобов’язувати відповідача до вчинення певних дій на майбутнє.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 70, 71, 94, 158, 160, 161 – 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

   Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з цим позовом, у зв’язку з поважністю причин його пропуску.

Визнати протиправними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області по відмові у перерахунку ОСОБА_1   пенсії, з урахуванням її підвищення як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, тобто до закінчення бюджетного року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 04 січня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Перевальський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Головуючий-суддя: