Судове рішення #12522117

 

                                                                 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 11а – 1026/2010 р.                                                                Головуючий у суді І інстанції Петушков С.А.

Категорія ст. 186 ч. 3 КК                                                                 Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   

      7 грудня 2010 року.   Колегія суддів судової  палати  у кримінальних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :  

                                                              головуючого -  судді Драного О.П.,                                              

                                                              суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,

                                                              за участю прокурора Фомічової І.В.,

                                                              засудженого ОСОБА_3,

                                                              захисника-адвоката ОСОБА_4,                                                              

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року, яким

                                    ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець  ІНФОРМАЦІЯ_1

                                    Знам’янського району Кіровоградської області,

                                    мешканець АДРЕСА_1, такий, що не має

                                    судимості,                                                                    

засуджений: за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. За ч. 2 ст. 153 КК України ОСОБА_3 виправданий.  

           Цим же вироком засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стосовно яких вирок в апеляційному порядку не оскаржений.

           Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні:

-  6 липня 2007 року приблизно о 15 годині 30 хвилин в м. Миколаєві в магазині побутової техніки «Фокстрот» торгівельного центру «Фуршет» по проспекту Корабелів 14 відкритого викрадення двох відеокамер марки «JVC» загальною вартістю 9118 грн., що належали ТОВ «Джи енд Кей плюс»;

-  6 липня 2007 року приблизно о 16 годині 15 хвилин  в м. Миколаєві в магазині побутової техніки «Технополіс» по проспекту Героїв Сталінграду 13 замаху на таємне викрадення ноутбука марки «Dell Latitude D620» вартістю 7999 грн. 33 коп., що належав ТОВ «Технополіс», однак злочин до кінця не довів з причини, що не залежала від його волі, так як був затриманий працівниками охорони на гарячому;

- 5 вересня 2007 року близько 18-00 години в приміщенні магазину, розташованого по вул. Нікольська 53 в м. Миколаєві крадіжки ноутбука «Асус» вартістю 8263 грн., що належав потерпілому ОСОБА_8;

-   5 жовтня 2008 року приблизно о 17 годині в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7  в магазині «Фоксмаркет»  по вул. Дніпропетровське шосе б. 20Г крадіжки ноутбука «Самсунг» вартістю 4489 грн., що належав ТОВ «Універсалпромсервіс»;

-  21.02.2009 року біля 02-00 години в м. Олександрії Кіровоградської області, за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами, відкритого викрадення  майна потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 5889 грн. 56 коп., а саме телевізора «Витязь» та комп’ютерної техніки, з проникненням в житло – будинок №9 по провулку Попова, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10, яке виразилось у насильницькому задоволенні останньою його статевої пристрасті неприродним способом, та з погрозою застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих, відносно неповнолітніх ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3;

-  30.03.2009 року близько 12-00 години в м. Олександрії крадіжки десяти штук залізобетонних плит розміром 1,2x6 метрів кожна, загальною вартістю 12040 грн., які знаходились по АДРЕСА_2 та належали потерпілому ОСОБА_12

           Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 також обвинувачувався у тому, що під час вчинення 21.02.2009 року відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 з житлового будинку АДРЕСА_3, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих та погрозою застосування такого насильства, він, реалізуючи свій особистий злочинний умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наказав неповнолітній ОСОБА_10 задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом,  вчинивши сексуальні дії шляхом орального контакту, а коли остання відмовилась вступити  з ним в статеві стосунки таким способом, то погрожуючи фізичною розправою над її малолітнім братом в разі невиконання його вимоги, подолав її опір, та задовольнив свою статеву пристрасть з ОСОБА_10 неприродним способом. Однак судом першої інстанції ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 153 КК України був виправданий.

             

            В своїй апеляції прокурор просить скасувати вирок суду через м’якість призначеного покарання та безпідставне виправдання ОСОБА_3, та постановити новий вирок, яким  призначити останньому за ч. 1 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років, за ч. 2 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років,  посилаючись на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, та що вина ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 153 КК України повністю доведена матеріалами справи.

            Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 186 КК України на ст. 356 КК України, самоправство, мотивуючи це тим, що телевізор та комп’ютер він забрав через те, що ОСОБА_10 заборгувала гроші, у судовому засіданні підтвердила наявність боргу, а він лише взяв зазначені речі у залог. Також заперечує те, що двері у житловий будинок потерпілої були виламані ним, та звертає увагу на те, що судом не прийнято до уваги його щире каяття та допомога слідству.

            В своїй апеляції потерпіла та законний представник неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 -  ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_3 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 153 КК України  за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та постановити новий вирок, так як провина останнього за вказаною статтею підтверджується  її показаннями, а також показаннями ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9

            Захисник засудженого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4  в своїй просить перекваліфікувати дії його підзахисного з ч. 1 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, за епізодом від 06.07.2007 року, та з ч. 3 ст. 186 КК України на ст. 356 КК України, за епізодом від 21.02.2009 року, обґрунтовуючи це тим, що засуджений вважав що він таємно викрадає відеокамеру з магазину «Фокстрот», а майно з будинку ОСОБА_10 він забирав за проханням знайомих, яким остання заборгувала гроші, і ці речи обіцяв повернути після повернення боргу.

             

            Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка підтримала апеляцію прокурора,   засудженого ОСОБА_3 та його захисника, що підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого та його захисника задоволенню не підлягають, а апеляції прокурора та потерпілої підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

            Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 186 КК України, що не оспорюється самим засудженим, через що дослідження доказів за епізодами  таємного викрадення чужого майна від 06.07.2007 року, 05.09.2007 року, 05.10.2008 року, 30.03.2009 року, та епізоду відкритого викрадення чужого майна від 06.07.2007 року,  проводилося у відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України.

            Так як дослідження доказів за вказаними епізодами проводилось у відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК Україні, то захисник не вправі оскаржувати і кваліфікацію за ч. 1 ст. 186 КК України.

            Також місцевий суд обгрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, що у повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, які узгоджуються між собою, а саме:

-   послідовними показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в судовому засіданні, з яких вбачається, що в ніч на 21.02.2009 року ОСОБА_3 разом з двома невідомими чоловіками, виламавши вхідні двері, зайшли до їх будинку, де засуджений, погрожуючи застосувати до її малолітнього брата ОСОБА_11 та неї фізичне насильство, заставив її задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, після чого відкрито викрав з їх будинку комп’ютерну техніку та телевізор, які належали їх матері ОСОБА_9;  

-   показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні, з яких вбачається, що в ніч на 21.02.2009 року невідомі, вибивши двері, проникли до їх будинку та почали його обшукувати, йому наказали спати, питали де комп’ютер, через деякий час троє нападників пішли з будинку, забравши з собою комп’ютер та телевізор;  

-   показаннями потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні, з яких вбачається, що від своїх онуків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вона дізналася, що в ніч на 21.02.2009 року до них у будинок, вибивши двері, проникли двоє чоловіків, один з яких ОСОБА_3, який пригрозив застосувати насильство до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та який потім задовольнив з ОСОБА_10 свою статеву пристрасть неприродним способом,  та забрали з будинку комп’ютер у зборі та телевізор;

-   аналогічними показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9;

-   показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, з яких вбачається, що під час обшуку в їх будинку, де також проживає їх син ОСОБА_3 були виявлені та вилучені комп’ютер з монітором, які, як вони дізналися пізніше, останній викрав під час грабіжу ОСОБА_10;

-   протоколом обшуку домоволодіння, в якому мешкає ОСОБА_3, під час якого були виявлені та вилучені системний блок, монітор «Самсунг» та пристрій для безперебійного живлення комп’ютера (т.№1, а.с. 143-148);

-   висновками судово-товарознавчої експертизи про вартість вилученого комп’ютера (т.№1, а.с.186-182).  

 

              Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України є правильною, так як в судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що він скоїв  відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, та з погрозою застосування такого насильства, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілій.

 

             Доводи засудженого ОСОБА_3, викладені ним в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи, і їм  місцевим судом дана належна юридична оцінка. Крім того, як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду даної справи засуджений ОСОБА_3 не зміг назвати осіб, яким неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 заборгували гроші, а тому апеляційні вимоги засудженого та його захисника  не можуть бути задоволені.

             

            Призначаючи засудженому покарання, суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, через що обґрунтовано призначив останньому  покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій вищезазначених статей кримінального закону.

            За таких обставин, колегія суддів вважає, що в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України  вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без зміни.

            Що стосується вироку суду в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 153 КК України, то колегія суддів вважає, що в цій частині виправдувальний вирок суду підлягає скасуванню, з направленням кримінальної справи в цій частині на новий судовий розгляд, так як приймаючи рішення про виправдання  ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 153 КК України суд першої інстанції взагалі не навів будь-яких мотивів прийняття такого рішення, та взагалі не обґрунтував його, через що апеляційний суд позбавлений можливості винести по справі свій вирок.            

            Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

 

У Х В А Л И Л А :

            Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

             Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 153 КК України  скасувати, а кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

             В решті вирок Олександрійського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.

            Судді:                                  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація