,
Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12167/ 2010 Головуючий у 1 інстанції – Циганаш І.А.
Категорія –41 Доповідач - Бубличенко В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Кіровоградського обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд», колективного підприємства «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» про зобов’язання вчинити певні дії щодо передачі гуртожитку у комунальну власність, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 вересня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_2 пред’явила в суд позов до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, в якому просила визнати незаконним рішення виконкому, яким їй відмовлено у приватизації кімнати АДРЕСА_1, та зобов’язати виконком безоплатно передати їй у приватну власність зазначеної кімнати шляхом оформлення свідоцтва про право власності і реєстрації його відповідно до вимог чинного законодавства.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що, проживаючи з квітня 1986 року у зазначеній кімнаті гуртожитку, вона 2 жовтня 2008 року звернулася із заявою до комунального підприємства «Правник», в якій просила здійснити підготовку та оформлення документів щодо передачі їй у приватну власність цієї кімнати. Листом від 2 жовтня 2008 року № 93 КП «Правник» повідомило її про те, що кімнати в гуртожитках приватизації не підлягають, чим фактично відмовило їй у оформленні приватизації займаного нею житла.
8 травня 2009 року вона (позивачка) звернулася із заявою про приватизацію кімнати в гуртожитку до комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків виконкому Кіровоградської міської ради, на яку 26 травня 2009 року отримала відповідь листом за № Т-2478, в якому було зазначено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності територіальної громади міста Кіровограда, а тому на нього не поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Без згоди власника гуртожитку передача його до комунальної власності можлива лише за рішенням суду.
Ухвалою від 12 жовтня 2009 року суд залучив до участі у справі співвідповідачами Кіровоградське обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» та колективне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд».
Під час розгляду справи позивачка змінила свої позовні вимоги і просила суд зобов’язати Кіровоградське обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» та колективне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» передати гуртожиток по АДРЕСА_1 у комунальну власність Кіровоградської міської ради, а виконавчий комітет – прийняти його у комунальну власність.
Зазначала, що за даними Кіровоградського ООБТІ будівля гуртожитку, в якій знаходиться займана нею кімната, зареєстрована за Кіровоградським обласним будівельним трестом (реєстраційне посвідчення від 25 листопада 1963 року), а згідно з довідкою колективного підприємства «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» гуртожиток перебуває на балансі цього підприємства з червня 1967 року.
У липні 2008 року вона (позивачка) разом з іншими мешканцями гуртожитку звернулася до керівника Кіровоградського обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» із заявою про передачу гуртожитку у комунальну власність для того, щоб вони мали можливість приватизувати свої кімнати. Проте у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що передача гуртожитку у комунальну власність можлива лише після капітального ремонту, для проведення якого об’єднанням накопичуються кошти.
Після цього протягом 2009 року мешканці гуртожитку неодноразово зверталися до обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» з приводу передачі гуртожитку у комунальну власність, але їх заяви залишилися без відповіді. В зв’язку з цим позивачка звернулася в суд з даними вимогами на захист свого права на приватизацію кімнати в гуртожитку, яке вона вважає порушеним.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 вересня 2010 року позов задоволено.
Суд зобов’язав обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» та колективне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» безоплатно передати гуртожиток, розташований в АДРЕСА_1, до комунальної власності Кіровоградської міської ради, а виконком – прийняти цей гуртожиток до комунальної власності.
У апеляційній скарзі виконком, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, Горбенко І.В. та Павлова Є.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в зв’язку з порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» позивачка має право на приватизацію кімнати в гуртожитку. Це право, на думку суду, порушують відповідачі, а саме Кіровоградське обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» та колективне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд», які не передають гуртожиток у комунальну власність.
За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивачки на приватизацію кімнату в гуртожитку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідачів передати гуртожиток у комунальну власність.
З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки всупереч вимогам ст.ст.212,213 ЦПК України суд дійшов його без належної оцінки доказів, що є в матеріалах справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття.
Цей Закон прийнятий 4 вересня 2008 року і набрав чинності з 1 січня 2009 року. На час пред’явлення позову і розгляду справи судом відповідачами не порушено встановлений ним строк передачі гуртожитку у комунальну власність, тому немає підстав вважати, що право позивачки на приватизацію кімнати у передбаченому зазначеним Законом порядку уже є порушеним.
Крім того, при вирішенні справи судом не враховано, що передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності».
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що ініціатива щодо передачі об’єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток по АДРЕСА_1 не віднесений до державного житлового фонду.
В зв’язку з цим відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення щодо передачі (або про відмову у передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток.
Мешканцям гуртожитків таке право Законом не надано. В зв’язку з цим колегія суддів вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту права, яке вона вважає порушеним, не ґрунтується на законі. Проте вона має право звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав шляхом оскарження дій чи бездіяльності органів і посадових осіб, до компетенції яких законом віднесено вирішення питання щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади.
Крім того, не ґрунтується на законі рішення суду і в частині, в який суд зобов’язав виконком прийняти гуртожиток до комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве с самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Вирішення питань щодо надання згоди на передачу об’єктів у комунальну власність віднесено зазначеним Законом до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, рішення щодо яких приймаються виключно на пленарних засіданнях зазначених рад (п.51 ч.1 ст.26 Закону).
Виконавчі комітети, які є виконавчими органами зазначених рад, не наділені самоврядними повноваженнями щодо прийняття майна до комунальної власності, тому суд безпідставно поклав на виконком Кіровоградської міської ради обов’язок прийняти гуртожиток у власність територіальної громади.
Враховуючи наведене, у суду не було передбачених законом підстав для задоволення позову. В зв’язку з цим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові (п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Кіровоградського обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд», колективного підприємства «Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» про зобов’язання вчинити певні дії щодо передачі гуртожитку у комунальну власність відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді