Справа № 2-1876/10

                                                                                               2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          13 грудня 2010 року                                 м.Вінниця

Староміський  районний суд  м.Вінниці в складі:  

головуючого судді:                                           Чернюка І.В.,

при секретарі:                                                  Бойко Ю.О.,                             Бойко Ю.О.,

за участю:                                              

представника позивача                                   Тимощука Є.С.,

відповідача                                                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом Міської клінічної лікарні №3 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача служба у справах дітей Вінницької міської ради про виселення з гуртожитку,

в с т а н о в и в:

         Міська клінічна лікарня №3, 09.11.2010 року, звернулась до суду з позовом ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку. Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №384 від 28.06.1985 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – 30-квартирний житловий будинок для малосімейних АДРЕСА_1 та визначено його статус як гуртожиток. Рішенням виконкому Вінницької міської ради народних депутатів №156 від 29.03.1985 року вказаний гуртожиток передано на баланс Центральній міській лікарні №3 (на даний час це міська клінічна лікарня №3), у відданні якого він знаходиться на даний час. Обслуговування даного будинку здійснюється МКП «ЖЕК №16». Для перевірки законності проживання мешканців у гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_1 наказом управління охорони здоров'я Вінницької міської ради №136 від 16.06.2010 р. було створено комісію. В ході проведення перевірки комісією було встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3. Відповідно до особового рахунку №0670 наймачем кімнати АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2, проживаюча у кімнаті разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3, та вселена у вищевказану кімнату на підставі ордеру №110 від 04.06.1998 р. 06.02.2004 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибули з кімнати АДРЕСА_1 на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою КП «ЖЕК №7» №2076 від 14.10.2010 р. Дана квартира, відповідно до довідки КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 24.06.2010 р., в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна зареєстрована за ОСОБА_2 Ст. 107 Житлового Кодексу Української РСР та п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 р. передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення, в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття та особа втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. 24.11.2006 р. відповідачка знову прибула до кімнати АДРЕСА_1 для постійного проживання, хоча і не мала на це законних підстав. 20.10.2010 р. адміністрацією МКЛ №3 на ім'я гр. ОСОБА_2 було направлено лист щодо зобов'язання надати відповідні дозвільні документи у строк до 27.10.2010 р., які стали підставою для вселення у вищевказану кімнату. Відповіді на даний лист до МКЛ №3 станом на 28.10.2010 р. не надходило. Згідно зі ст.ст.128-129 ЖК України, п.п. 9,10 Примірного положення про гуртожитки, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Оскільки зі сторони гр. ОСОБА_2 не було надано підтверджуючих документів, які були підставою для вселення 24.11.2006 року до кімнати АДРЕСА_1, тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 самоправно зайняла вищезазначене житлове приміщення. Взявши до уваги те, що гуртожиток АДРЕСА_1 і спірна кімната перебувають на балансі МКЛ №3, тому дії гр.ОСОБА_2 порушують права та інтереси МКЛ №3 щодо володіння та розпорядження належній їй власністю. Просили виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 в м.Вінниці до квартири АДРЕСА_2.

         Ухвалою суду від 29.11.2010 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Службу у справах дітей Вінницької міської ради, оскільки позивачем заявлено також вимогу про виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_3

         В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав за обставин, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Суду пояснив, що твердження позивачки щодо постійного та безперервного проживання, починаючи з 1998 р., у кімнаті АДРЕСА_1 спростовуються документально, а саме зі сторони лікарні надано відповідну довідку з МКП «ЖЕК №7» в якій зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані 06.02.2004 р. у житловому приміщенні-квартирі АДРЕСА_2 та виписані з нього 22.09.2006 р. Також на підтвердження вибуття з кімнати АДРЕСА_1 є особовий рахунок №0670, в якому зазначено, що відповідачка разом із дочкою вибули із кімнати гуртожитку 06.02.2004 р. та прибули до нього 24.11.2006 р. хоча і не мали на це законних підстав, оскільки у ст. 107 Житлового Кодексу Української РСР та п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 р. передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття та особа втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Відповідно до п.17. Примірного положення про гуртожитки громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним. Враховуючи те, що відповідачкою не
було надано письмових доказів щодо згоди адміністрації Міської клінічної лікарні №3, а також письмової згоди ОСОБА_6 (чоловіка відповідачки), тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 вселилась у кімнату самоправно без відповідних дозволів, які передбачені вимогами чинного законодавства. Що стосується пропущення строку позовної давності, то пояснив, що відповідно до наказу начальника управління охорони здоров'я Вінницької міської ради №136 від 17.06.2010 р. створена комісія для обстеження умов проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1. В ході проведеної перевірки, комісією було отримано довідку з КП «Вінницьке міське бюро технічно інвентаризації» від 24.06.2010 р., де зазначено, що в реєстрі прав власності на нерухоме майно за гр. ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2. Після отримання даної довідки було проведено з'ясування обставин щодо реєстрації відповідачки у належній їй квартирі та встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06.02.2004 р. вибула та була знята з реєстрації  кімнати АДРЕСА_1 та 06.02.2004 р. була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2. Відповідно до п.1 ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи те, що про наявність житлового приміщення та про вибуття відповідачки з приміщення кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку було виявлено лише після отримання вищевказаної довідки з КП «ВМБТІ», а тому термін позовної давності почав свій перебіг саме з 24.06.2010 р.

Відповідач ОСОБА_2 яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи тим, що вона з дитиною ніколи не вибувала із даної кімнати гуртожитку, також вона не займала цю кімнату самоправно. Вона з трирічною дитиною ОСОБА_3 в 1998 р. вселилась на підставі ордера № 110 від 4.06.1998 р., і з того часу вони постійно по даний час проживають там, вона оплачує всі комунальні платежі. Виконує всі умови договору житлового найма, весь цей час являється квартиронаймачем відповідно до особового рахунку на кімнату № 0670. В кімнаті з 1998 по 2008 р. був прописаний її чоловік ОСОБА_6. Факт того, що вона в 2004 р. виписалась, а потім знову за згодою ОСОБА_6 зареєструвалась за даною адресою не підтверджує її виселення та самоправного зайняття кімнати. Позивач не надав доказів її фактичного вибуття на інше постійне місце проживання в 2004 році, також не надав доказів того, що вона самоправно зайняла спірну кімнату. Всі необхідні документи для реєстрації в кімнаті в 2006 р. нею були здані через ЖЄК органу, який здійснює паспортну реєстрацію. Цих документів було достатньо, тому її було зареєстровано і в даний час вона і її неповнолітня дитина, яка вписана в особовий рахунок, мають юридичне право проживання в цій кімнаті. Факт нашого постійного проживання за даною адресою в кімнаті АДРЕСА_1 підтверджується актом, складеним з участю сусідів, квитанціями про оплату комунальних платежів. Окрім того, відсутні будь-які правові підстави для виселення її з дитиною. Позивач пропустив строк позовної давності, який обчислюється від дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Дійсно, вона звільнилась за власним бажанням з МКЛ №3 за наказом №198 20.12.2001 р. На той час її доньці ОСОБА_3 було 6 років, подружні стосунки з чоловіком припинила, іншого житла не мала, позивач не ставив на той час питання про звільнені житла, оскільки вона являється одинокою матір'ю та самостійно виховує неповнолітня дитину. Також, в 2006 р. вона відповідно до вимог закону повторно зареєструвалась в спірні кімнаті. З того часу строк позовної давності закінчився і позивач не ставив питання про виселення, оскільки жодних порушень закону при здійсненні паспортної реєстрації виявлено не було. Всі необхідні документі, на підставі яких була здійснена її реєстрація, знаходяться в архіві органу, який здійснив паспортну реєстрацію. Посилання позивача на те, що тільки в 2010 році комісією було виявлено, що вона з донькою проживають в спірній кімнаті не заслуговує на увагу, оскільки відповідно Примірного Положення про гуртожитки адміністрація і профспілковий комік підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов"язані належним чином утримувати гуртожиток, здійснювати його експлуатацію, ремонт, забезпечувати дотримання правил надання жилої площі в гуртожитку та користування нею. Причини пропуску строку позовної давності не можливо визнати поважними, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутись до суду у визначені законом строки. Просила в позові відмовити.

 Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Служби у справах дітей в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність. При постановленні рішення покладаються на думку суду. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника Служби у справах дітей.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала суду показання про те, що вона з 1998 року проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м.Вінниці. Відповідачка також проживає в данному гуртожитку. Відповідачка нікуди не виїзджала з кімнати гуртожитку. Їй відомо, що у відповідачки є інше житло – на вулиці 600-річчя, там проживають її мати та сестра.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №384 від 28.06.1985 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – 30-квартирний житловий будинок для малосімейних АДРЕСА_1 та визначено його статус як гуртожиток.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради народних депутатів №156 від 29.03.1985 року вказаний гуртожиток передано на баланс Центральній міській лікарні №3 (на даний час це міська клінічна лікарня №3), у відданні якого він знаходиться на даний час.

Обслуговування даного будинку здійснюється МКП «ЖЕК №16».

Для перевірки законності проживання мешканців у гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_1 наказом управління охорони здоров'я Вінницької міської ради №136 від 16.06.2010 р. було створено комісію. В ході проведення перевірки комісією було встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3.

Відповідно до особового рахунку №0670 наймачем кімнати АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2, проживаюча у кімнаті разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3, та вселена у вищевказану кімнату на підставі ордеру №110 від 04.06.1998 р.

06.02.2004 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибули з кімнати АДРЕСА_1 на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою КП «ЖЕК №7» №2076 від 14.10.2010 р. Також на підтвердження вибуття з кімнати АДРЕСА_1 є особовий рахунок №0670, в якому зазначено, що відповідачка разом із дочкою вибули із кімнати гуртожитку 06.02.2004 р. та прибули до нього 24.11.2006 р. (а.с.9).

Дана квартира, відповідно до довідки КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 24.06.2010 р., в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна зареєстрована за ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 має у приватній власності інше нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 127,128,129 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208 з подальшими змінами та доповненнями, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст.132 ч.3 ЖК України, осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другої цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Як судом встановлено, ОСОБА_2 не перебуває в трудових відносинах з Міською клінічною лікарнею №3, має у власності нерухоме майно, а тому є правові підстави для її виселення разом з неповнолітньою донькою з кімнати гуртожитку в інше житлове приміщення (в квартиру, яка належить їй на праві власності).

Доводи відповідачки суд не приймає до уваги. Так, обґрунтовуючи заперечення тим, що вона не виїзджала з гуртожитку, відповідачка надала суду акт від 04.10.2010 року про те, що ОСОБА_2 постійно проживає в кімнаті АДРЕСА_1 гуртожитку зі своєю дочкою з 1998 року по теперішній час. Акт складений сусідами гуртожитку. Однак, цей акт є неналежним доказом, оскільки невідомо його походження, акт ніким не завірений, не містить жодної печатки.  

Що стосується правових підстав виселення відповідачки, то цими підставами є ст.132 ЖК України.

За таких обставин, права Міської клінічної лікарні №3 порушенні, а тому підлягають судовому захисту шляхом виселення відповідачки та її дитини з кімнати гуртожитку в квартиру АДРЕСА_2

Суд розглядав справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі викладеного та керуючись Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208 з подальшими змінами та доповненнями, ст.ст.127,128,129,130,132 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 158, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

                                в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 до квартири АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці.

Повний текст рішення суду виготовлено 16.12.2010 року.

      Суддя: