Справа № 2-807/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04 жовтня 2010 року

                                Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Локтіонової О.В.,

при секретарі  - Федоровській Л.А.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,

У С Т А Н О В И В:

15 липня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить поділити між нею та відповідачем майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов і в його обґрунтування пояснила, що 11 червня 1983 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, а 24 жовтня 2008 року їх шлюб було розірвано. Під час їх спільного проживання 16 червня 1986 року вони придбали житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Оскільки житловий будинок був старим, то у 1991 році вона з відповідачем звернулась до Коларівської сільської ради з заявою про дозвіл знесення старого будинку та будівництва нового. 28 березня 1991 року сільська рада надала їм вказаний дозвіл та вони розробили проект забудови земельної ділянки, за яким було дозволено будівництво житлового будинку з мансардою та верандою на місці старого. Після чого вони знесли старий житловий будинок та здійснили будівництво нового будинку, але в зв’язку з тим, що коштів на завершення будинку у них не вистачило, то вони побудували лише стіни будинку, встановили перекриття, шиферну покрівлю, а кімнати будують до цього часу. Оскільки відповідач постійно погрожує їй залишити її без житла та без права власності на будинок, через те, що всі правовстановлюючі документи оформлені на нього, вона була змушена звернутися до суду і просить її позов задовольнити.

Відповідач позов визнав і пояснив, що житловий будинок він з позивачкою дійсно придбав за час їх спільного проживання в шлюбі, а потім вони знесли його та почали будівництво нового будинку і тому він не заперечує проти того, щоб за ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частину вказаного будинку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, судом установлено, що 11 червня 1983 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3, яка після одруження отримала прізвище ОСОБА_2. 24.10.2008 р. шлюб між сторонами було розірвано (а.с.9,11,12).

16.06.1986 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до наказу директора радгоспу імені Коларова від 30.05.1986 р. №67 та рішення виконкому Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 13.06.1986 р. №33 за ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га у зв’язку з купівлею будинку АДРЕСА_1 (а.с.14.15).

Згідно рішення Коларівської сільської ради №17 від 28.03.1991 року ОСОБА_2 було дозволено будівництво нового будинку зі знесенням старого в АДРЕСА_1 (а.с.16,17).

З акту Коларівської сільської ради від 05.10.2009 р. вбачається, що будівництво житлового будинку сторонами по справі не завершено (а.с.18).

Згідно з технічним паспортом житлового будинку від 13.04.2010 р. та довідкою КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17.05.2010 р. №4230 готовність недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 52% (а.с.21-24).

            Згідно з приписами ст.5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, правовий статус майна, інших об’єктів цивільних прав, визначається нормами матеріального права, які діяли на час його набуття (створення).

             Відповідно до норм ст. ст. 22, 28 КпШС України (1969 р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, нажитого подружжям до 2004 року, спільним сумісним майном визнається майно нажите подружжям під час шлюбу. Оскільки будинок був придбаний сторонами у 1986 році під час шлюбу, то він є їх спільною сумісною власністю, і частки подружжя у ньому є рівними, а тому вимоги позивачки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 512 грн.82 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 512 грн.82 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

                 На рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.

                           Суддя                                        О.В.Локтіонова