Справа № 1-76/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року                     Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді                 Овсієнка А.А.

за участю секретаря                     Веремчук Л.Ю.

прокурора                         Книш В.В.

потерпілих                         ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілої-цивільного позивача             ОСОБА_4

представника потерпілої-цивільного позивача     ОСОБА_5

захисників                 адвоката     ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, з професійно-технічною освітою, судимого:

9 липня 2002 року Турійським районним судом Волинської області за ч.ч.1, 2, 3 ст.185 КК України із застосуванням ст.70 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки,

18 березня 2003 року Турійським районним судом Волинської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільненого 15 лютого 2010 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя АДРЕСА_2 одруженого, з базовою загальною середньою освітою, судимого:

4 жовтня 2004 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки,

17 вересня 2009 року Турійським районним судом Волинської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.296, ст.391 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України до 5 (п’яти) років             1 (одного) місяця позбавлення волі, звільненого 2 червня 2010 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в :

4 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп ? яніння, в групі з ОСОБА_9 діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та маючи на меті показати оточуючим свою зневагу до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок і супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, поблизу приміщення магазину «Іра», що в с.Сомин Турійського району Волинської області, в присутності інших односельчан безпричинно умисно вдарив          ОСОБА_1 заздалегідь заготовленою дерев’яною битою по голові, після чого наніс йому кілька ударів кулаком по обличчю та тулубу, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у вигляді забійної рани голови, струсу головного мозку, забою перенісся, грудної клітки.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_8 також безпричинно умисно наніс вищевказаною дерев’яною битою по одному удару по голові потерпілому ОСОБА_2, заподіявши тому фізичний біль, та потерпілому ОСОБА_3, заподіявши останньому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, у вигляді струсу головного мозку та садна на обличчі.

Після цього, ОСОБА_8, продовжуючи свої хуліганські дії та наздогнавши потерпілого ОСОБА_10 на доріжці, що веде до приміщення сільського клубу, умисно наніс вищевказаною дерев’яною битою ОСОБА_10 удар в ліву скронево-тім’яно-потиличну ділянку голови, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм головного мозку з розвитком набряку і здавлюванням головного мозку, від яких потерпілий ОСОБА_10 помер.

4 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. ОСОБА_9, будучи раніше судимим за хуліганство, підтримуючи вищевказані хуліганські дії ОСОБА_8, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та маючи на меті показати оточуючим свою зневагу до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок і супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, поблизу приміщення магазину «Іра», що в с.Сомин Турійського району Волинської області, в присутності односельчан також безпричинно умисно тричі вдарив потерпілого ОСОБА_2 кулаком по обличчю, заподіявши тим самим останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у вигляді закритого перелому носа зі зміщенням.    

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 частково визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та суду показав, що дійсно 4 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. поблизу приміщення магазину «Іра», що в с.Сомин Турійського району Волинської області, він в присутності інших жителів с.Сомин умисно вдарив        ОСОБА_1 підібраною на місці злочину дерев’яною палицею по голові та кулаком в груди за те, що останній в телефонній розмові, яка мала місце вранці цього ж дня, безпричинно його образив.

Коли хтось із присутніх місцевих хлопців кинув у нього штахетом, він побіг за цією особою і, наздогнавши її на доріжці, що веде до приміщення сільського клубу, наніс дерев’яною палицею, яку тримав у руці, один удар в ділянку голови.

Як показав ОСОБА_11, він не виключає, що міг вдарити ще когось із місцевих хлопців, коли ті почали захищати ОСОБА_1 і на площадці перед магазином виникла шарпанина.

Крім того, ОСОБА_8 визнав, що цього дня він вживав алкогольні напої.

У вчиненому ОСОБА_8 розкаявся, вибачившись перед потерпілими, просив суворо його не карати.

Підсудний ОСОБА_9 повністю та беззастережно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та суду показав, що 4 липня 2010 року приблизно о 23 год.        40 хв. він перебував поблизу приміщення магазину «Іра», що в с.Сомин Турійського району Волинської області разом з ОСОБА_8 В ході конфлікту з місцевими хлопцями, який почався через те, що ОСОБА_8 когось із них вдарив, він, відчувши, що хтось штовхнув його у спину, розвернувся й наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари кулаком в обличчя.

У вчиненому ОСОБА_9 щиросердно розкаявся, вибачившись перед потерпілим.

Окрім наведених вище показань підсудних, винність ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів повністю доведена зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 4 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. його в присутності односельчан безпричинно побив ОСОБА_8 поблизу приміщення магазину «Іра», що в с.Сомин Турійського району Волинської області. Так, ОСОБА_8 підійшов до нього та запитав чи з ним сьогодні ОСОБА_1 розмовляв з ним по телефону, і коли він заперечив даний факт, ОСОБА_8 вдарив його дерев’яною битою по голові, після чого, притиснувши до дверей магазину, наніс удар кулаком в груди. При цьому, потерплий           ОСОБА_1 також зазначив, що того дня він з ОСОБА_8 по телефону взагалі не спілкувався, жодних погроз чи образ у адресу останнього не висловлював.

Наведені потерпілим ОСОБА_1 обставини спричинення йому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень підтвердили у своїх показаннях також потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13  

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 347 від 31.08.10 (а.с.135-136 т.1), потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у вигляді забійної рани голови, струсу головного мозку, забою перенісся, забою грудної клітки.

Як показав суду потерпілий ОСОБА_2, 4 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. його безпричинно побив ОСОБА_8 під час конфлікту з односельчанами, що мав місце поблизу приміщення магазину «Іра» в с.Сомин Турійського району Волинської області. Так, ОСОБА_8, проходячи повз, безпричинно вдарив його дерев’яним предметом по голові, від чого він втратив свідомість.

Факт нанесення ОСОБА_8 удару дерев’яною битою по голові ОСОБА_2 за вказаних потерпілим обставин підтвердив у своїх показаннях також свідок          ОСОБА_13

Крім того, свідок ОСОБА_12 показав суду, що бачив, як після удару ОСОБА_8 підсудний ОСОБА_9 також тричі вдарив ОСОБА_2 кулаком в обличчя, тоді як         ОСОБА_2 нікого з присутніх не зачіпав.

Підсудний ОСОБА_9 також підтвердив у своїх показаннях факт нанесення ним потерпілому ОСОБА_2 кількох ударів кулаком в обличчя за вищевказаних обставин, при цьому визнав, що ОСОБА_2 його не ображав і нічим не погрожував.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 349 від 31.08.10 (а.с.128-129 т.1), потерпілому ОСОБА_2 дійсно було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у вигляді закритого перелому носа зі зміщенням.

Як показав суду потерпілий ОСОБА_3, під час конфлікту, що мав місце 4 липня          2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. поблизу приміщення магазину «Іра» в с.Сомин Турійського району Волинської області, ОСОБА_8, минаючи його, несподівано чимось вдарив по голові в ділянку лівої брови, хоча жодних активних дій стосовно ОСОБА_8 він не чинив, у конфлікт з останнім не вступав і взагалі не спілкувався.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 348 від 31.08.10 (а.с.142-143 т.1), потерпілому ОСОБА_3 дійсно було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у вигляді струсу головного мозку, саден обличчя.

Згідно висновків судово-медичного експерта № 370 від 09.07.10 (а.с.110-112 т.1) та          № 136 від 01.10.10 (а.с.118-122 т.1), ОСОБА_10 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм головного мозку з розвитком набряку і здавлюванням головного мозку, від яких він помер. При цьому, не виключена можливість утворення зламу кісток основи і склепіння черепа саме від удару дерев’яною бейсбольною битою, який наносився в ліву скронево-тім’яно-потиличну ділянку голови і був направлений перпендикулярно або близько до того відносно даної ділянки голови.

Такі експертні висновки є обґрунтованими і їх правильність не ставиться під сумнів сторонами захисту та обвинувачення.

Крім того, наведені у вищевказаних висновках характер та локалізація наявних у потерпілого ОСОБА_10 тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з зазначеними свідком ОСОБА_12 обставинами та механізмом їх спричинення.

Зокрема, як показав суду свідок ОСОБА_12, чоловік у білій футболці, який перед тим побив ОСОБА_1 на площадці перед магазином, наздогнав ОСОБА_10 на доріжці, що веде до приміщення клубу, та наніс йому продовгуватим світлого кольору предметом, схожим на дерев’яну биту, удар, від якого потерпілий впав. Цим же предметом чоловік у білій футболці наносив удари по голові ОСОБА_1

З оголошеного судом протоколу відтворення обстановки та обставин події від             14 серпня 2010 року (а.с.176-187 т.1) також вбачається, що в ході відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_12 вказав, що чоловік у білій футболці наздогнав ОСОБА_10 на доріжці, яка веде від проїжджої частини вулиці до сільського клубу, де наніс потерпілому ОСОБА_10 удар продовгуватим предметом світлого кольору, схожим на дерев’яну биту. Причому, удар наносився зліва направо і одночасно навскіс зверху вниз.

Ту обставину, що особа у білій футболці пробігла вулицею в напрямку проходу до сільського клубу, куди перед тим прямував і ОСОБА_10, підтвердили у своїх показаннях також свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

При цьому, за описом вищезгаданих свідків та потерпілого ОСОБА_1, предмет, котрим ОСОБА_8 наносив тілесні ушкодження всім без виключення потерпілим, являв собою саме дерев’яну биту характерної конусоподібної форми, що, на думку суду, спростовує твердження ОСОБА_8 про те, що удари він наносив підібраною на місці злочину дерев’яною палицею, і вказує на те, що предмет з такими специфічними рисами явно був заздалегідь заготовлений підсудним ОСОБА_8 для нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, показаннями потерпілого ОСОБА_1, а також свідка ОСОБА_17, які категорично заперечили факт телефонної розмови 4 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, повністю спростовуються показання підсудного ОСОБА_8 про те, що приводом до конфлікту стали висловлені ОСОБА_1 під час спілкування по телефону вранці 4 липня 2010 року образи.

Натомість, наведені вище фактичні обставини вчинених злочинів, зокрема спонтанний та динамічний характер дій обох підсудних, їхню спрямованість на ініцюювання конфлікту, вказує на те, що останні діяли виключно з мотивів явної неповаги до суспільства, маючи на меті продемонструвати свою фізичну та психологічну перевагу над присутніми, а тілесні ушкодження потерпілим наносили безпричинно, за відсутності будь-якого опору чи явних проявів агресії зі сторони останніх.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, і кваліфікує його дії як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.

Крім того, суд вважає доведеною винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, кваліфікуючи такі його дії як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, що спричинило смерть потерпілого.

Суд також вважає доведеною винність ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, і кваліфікує його дії як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та особою, раніше судимою за хуліганство.

При обранні підсудним виду і міри покарання суд враховує в сукупності:

- ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, з числа яких вчинені ОСОБА_8 обидва злочини є тяжкими злочинами, тоді як вчинений ОСОБА_9 злочин є злочином середньої тяжкості, а також характер злочинних дій підсудних, зокрема те, що хуліганськими діями ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості чотирьом потерпілим, тоді як злочинними діями ОСОБА_9 не заподіяно якої-небудь істотної шкоди потерпілому ОСОБА_2, а сам потерпілий не має жодних майнових чи особистих претензій до даного підсудного;

- особу винних, зокрема негативну характеристику ОСОБА_8 та позитивну         характеристику ОСОБА_9 за місцем проживання, те, що обидва підсудних раніше судимі, ОСОБА_9 має на утриманні двох малолітніх дітей;

- обставину, що обтяжує покарання, – вчинення підсудним ОСОБА_8 злочину в стані алкогольного сп'яніння; обставину, що помякшує покарання, – щире каяття підсудного ОСОБА_9,

а тому призначає обом підсудним покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій відповідних статей закону, за якими їх визнано винними.

При цьому, враховуючи тяжкість злочину, особу винного ОСОБА_9 та інші, наведені вище, обставини справи, суд одночасно приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе і без відбування покарання, а тому на підставі ст.75 КК України звільняє ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням та одночасно покладає на нього передбачені ст.76 КК України обов’язки.

Запобіжний захід підсудним ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили суд залишає без змін: ОСОБА_8 – взяття під варту, ОСОБА_9 – підписку про невиїзд.

Прокурором заявлено в інтересах держави в особі відповідних медичних установ цивільні позови про стягнення з підсудного ОСОБА_8 на користь Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання (далі – Ковельського МТМО) 694 грн. 08 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_10, на користь Турійської центральної районної лікарні 484 грн. 94 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1, на користь Луківської дільничної лікарні 345 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, а також про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь Ковельського МТМО 462 грн. 72 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що вищевказані позови прокурора підлягають до задоволення.

Так, факт перебування потерпілого ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні в Ковельській центральній районній лікарні, що входить до складу Ковельського МТМО, в період з 5 по 11 липня 2010 року та сума коштів, затрачених даною медичною установою на його лікування, а саме - 694 грн. 08 коп., об’єктивно підтверджується відповідною довідкою № 2846/8-210 від 25.08.10 (а.с.60 т.2).

Згідно довідки № 2845/8-210 від 25.08.10 (а.с.59 т.2), ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Ковельській центральній районній лікарні в період з 5 по               9 липня 2010 року і вартість його лікування становить 462 грн. 72 коп.

Як вбачається з довідки № 861/1.5 від 22.07.10 (а.с.61 т.2), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Турійській центральній районній лікарні в період з 7 по 21 липня 2010 року і на його лікування було затрачено 484 грн. 94 коп.

Згідно довідки від 06.09.10 (а.с.62 т.2), на стаціонарне лікування потерпілого         ОСОБА_3 в період з 6 по 20 липня 2010 року Луківською дільничною лікарнею було затрачено 345 грн.

Разом з тим, в ході судового слідства було встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носа зі зміщенням було заподіяно внаслідок злочинних дій підсудного ОСОБА_9, а саме – внаслідок нанесених останнім ударів кулаком в обличчя, тоді як відсутні об’єктивні дані про отримання потерпілим ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень від нанесеного ОСОБА_8 удару дерев’яною бейсбольною битою по голові. А тому, на думку суду, саме ОСОБА_9 повинен відшкодовувати понесені закладом охорони здоров’я витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2

За наведених вище обставин та на підставі ст.93-1 КПК України суд стягує з   ОСОБА_8: на користь Ковельського МТМО 694 (шістсот дев’яносто чотири) грн. 08 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_10, на користь Турійської центральної районної лікарні 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 94 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1, на користь Луківської дільничної лікарні 345 (триста сорок пять) грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, а з ОСОБА_9 на користь Ковельського МТМО 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 72 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину            ОСОБА_2

Крім того, потерпілою-цивільним позивачем ОСОБА_4 заявлено позов про стягнення на її користь солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18,       ОСОБА_19 15161 грн. 20 коп. матеріальної та 500000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення частково.

Так, доведено, що підсудний ОСОБА_8 під час вчинюваних ним хуліганських дій умисно наніс дерев’яною бейсбольною битою ОСОБА_10 удар в ліву скроневу ділянку голови, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа, забоєм головного мозку з розвитком набряку і здавлюванням головного мозку, від яких потерпілий ОСОБА_10 помер після нетривалого лікування.

Згідно довідки № 2846/8-210 від 25.08.10, ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні в Ковельській центральній районній лікарні в період з 5 по 11 липня 2010 року (а.с.60 т.2).

Наявними фіскальними чеками об’єктивно підтверджується також факт придбання ОСОБА_4 медикаментів протягом вищевказаного періоду на загальну суму 3014 (три тисячі чотирнадцять) грн. 65 коп.

З накладних №№ 5, 5(а), 23 від 12 липня 2010 року вбачається, що на придбання ритуальних предметів ОСОБА_4 було затрачено 1605 (одну тисячу шістсот п’ять) грн., на придбання продуктів харчування для поминального обіду - 6666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 80 коп.  

Таким чином, на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1192, ч.1 ст.1201 ЦК України суд стягує з              ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 11286 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят               шість) грн.  45 коп. матеріальної шкоди, в тому числі: 3014 (три тисячі чотирнадцять) грн.         65 коп. витрат на придбання медикаментів, 1605 (одну тисячу шістсот п’ять) грн. витрат на придбання ритуальних предметів та 6666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 80 коп. витрат на влаштування поминального обіду.

Разом з тим, суд відмовляє у стягненні з підсудного ОСОБА_8 понесених потерпілою ОСОБА_4 у серпні 2010 року витрат на придбання продуктів харчування в сумі 3874 грн. 75 коп., згідно накладних №№ 8, 8 (а) від 15 серпня 2010 року, оскільки цивільним позивачем та її представником не доведено, що такі затрати понесені саме у зв’язку зі смертю ОСОБА_10

Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_4 в частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає ґрунтовними доводи ОСОБА_4 про те, що внаслідок спричиненої умисними злочинними діями ОСОБА_8 насильницької смерті її чоловіка ОСОБА_10 їй було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у перенесених потерпілою внаслідок непоправної втрати близької людини глибоких, тривалих та інтенсивних душевних стражданнях, пережитому сильному емоційному стресі, вимушених істотних змінах звичного укладу життя, зокрема – необхідності одній доглядати та виховувати двох малолітніх дітей, котрі залишися на її утриманні.

    Тому, враховуючи відповідно до вимог ст.23 ЦК України характер та глибину перенесених потерпілою душевних страждань, їх інтенсивність, необхідність тривалого часу та значних емоційно-вольових зусиль для відновлення душевного спокою та емоційної рівноваги потерпілої, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості визначає розмір грошового відшкодування завданої злочином моральної шкоди в 60000 (шістдесят           тисяч) грн., які на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України стягує з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4

    При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9, оскільки у справі не доведено, а з пред’явленого ОСОБА_9 обвинувачення не вбачається, що якими-небудь безпосередніми діями останнього спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_10, а відповідно - матеріальну та моральну шкоду цивільному позивачу ОСОБА_4

Суд відмовляє й у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_18 та          ОСОБА_19 з тих підстав, що кримінальна справа відносно останніх закрита постановою слідчого від 27 вересня 2010 року на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину.

Керуючись ст.ст.93-1, 323, 324 КПК України, ст.ст.23, 1166, 1167, 1192, 1201 ЦК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, призначивши покарання:

•   за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців;

•   за ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_8 остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев’ять) років.

Рахувати початок строку відбуття ОСОБА_8 покарання з          10 липня 2010 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання строк його затримання з 06 по 09 липня 2010 року, виходячи зі співвідношення, за яким одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання під вартою.

До набрання вироком законної сили залишити незмінним раніше обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у виді взяття під варту.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили залишити без змін обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про стягнення солідарно 15161 грн. 20 коп. матеріальної та 500000 грн. моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 11286 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 45 коп. матеріальної та                          60000 (шістдесят тисяч) грн. моральної шкоди, завданої злочином, а всього – 71286 (сімдесят одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн. 45 коп.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання 694 (шістсот дев’яносто чотири) грн. 08 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_10.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Турійської центральної районної лікарні 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 94 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Луківської дільничної лікарні 345 (триста сорок пять) грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 72 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2.

В рахунок погашення присуджених до стягнення з ОСОБА_9 витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, звернути стягнення на належні ОСОБА_9 музичний центр марки «LG» та телевізор марки «SUPRA», на які постановою слідчого від 30 жовтня 2010 року накладено арешт, і які зберігаються у ОСОБА_9 за адресою: вул.Червоної Армії, 8/7, м.Любомль, Волинська область.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення,  а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий