Апеляційний суд Кіровоградської області                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Справа № 22-11678/ 2010                                                                              Головуючий у 1 інстанції – Бурко Р.В.                                                                                                                                                                    

Категорія –51                                                                                                Доповідач -  Бубличенко В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

           головуючої судді     -   Бубличенко В.П.

           суддів                        -   Сукач Т.О.

                                                  Фомічова С.Є.                                                  

           при секретарі            -   Савченко Н.В.                                                                                              

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 жовтня 2009 року і

в с т а н о в и л а :

    Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

    Суд стягнув з ВАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» на користь позивача 2429,63 грн. нарахованої але невиплаченої заробітної плати. У стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку суд відмовив.

    У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

    Справа в судах розглядалася неодноразово.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі зазначене рішення залишено без змін рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2009 року. Цим же рішенням суд стягнув з  ВАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» на користь ОСОБА_218686,88 грн. заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Верховного Суду України від 8 вересня 2010 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2009 року в частині стягнення 18686,88 грн. заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні скасовано з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, Канаєва С.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що з 6 жовтня 2008 року позивач звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням чисельності  працівників.

В порушення положень ст.116 КЗпП України повний розрахунок з позивачем не був проведений ні в день  звільнення, ні після пред’явлення ним вимоги про розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що спору щодо розміру розрахунку при звільненні між сторонами не було. Згідно з довідкою, виданою ВАТ«Кіровоградський завод дозуючих автоматів» 9 лютого 2009 року за № 89, на цей день заборгованість підприємства перед позивачем по заробітній платі складала 2429,63 грн. (а.с.4).

Крім того, після звільнення, а саме: 13 жовтня 2008 року позивач отримав 888,52 грн. (а.с.58), 17 листопада 2008 року – 1000 грн. (а.с.62), 16 грудня 2008 року – 500 грн. (а.с.60).

Відповідач не надав суду відомостей щодо суми, яка підлягала виплаті позивачеві після звільнення. Однак, враховуючи наведене, зазначена сума складала 4818,15 грн. (2429,63+888,52+1000+500=4818,15).

Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Вирішуючи питання про наявність вини відповідача у невиплаті позивачеві розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не врахував фактичні обставини справи, не дав належної оцінки доказам і дійшов помилкового висновку про відсутність вини підприємства, що відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд послався в рішенні на факт скрутного фінансового становища підприємства, яке протягом 2008-2009 року працює збитково, має борги не тільки по заробітній платі, а й по іншим зобов’язанням, в тому числі до бюджетних установ.

Проте, відповідачем не доведено, що скрутне матеріальне становище підприємства виникло з незалежних від волі його відповідальних осіб причин в результаті зовнішніх до діяльності підприємства обставин.

До того ж, як вбачається з пояснень представника відповідача, підприємство отримало кредит для погашення заборгованості по заробітній платі, проте з позивачем не розрахувалося.

Копії постанов про арешт коштів підприємства, надані представником відповідача на підтвердження його доводів щодо відсутності вини підприємства, були винесені виконавчою службою у квітні і липні 2009 року, тобто значно пізніше тієї дати, коли мав бути проведений розрахунок з позивачем.

Заперечуючи проти вимог позивача, представник ВАТ«Кіровоградський завод дозуючих автоматів» посилався на рішення судів по аналогічним справам та на ч.3 ст.61 ЦПК України, згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із значної кількості справ за аналогічними позовами, пред’явленими до  ВАТ«Кіровоградський завод дозуючих автоматів», дві справи переглядалися в апеляційному порядку (№№ 22-1525/2009 та 22-2144/2009), в тому числі одна з них (№22-2144/2009) – у касаційному порядку (копії ухвал додані до матеріалів даної справи). По цим справам встановлена вина відповідача у непроведенні розрахунку при звільненні працівників у січні і березні 2009 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеною вину відповідача у невиплаті позивачеві розрахунку при звільненні та наявність підстав для передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.  

Рішенням від12 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, суд стягнув з відповідача на користь позивача належний йому при звільненні розрахунок. В зв’язку з цим середній заробіток за затримку розрахунку має бути обчислений за період з 6 жовтня 2008 року по 12 жовтня 2009 року.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (п.5 зазначеного  Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1266 від 26 вересня 2001 року).

Відповідач не надав суду відомості про середньоденну заробітну плату позивача за 2 місяці, що передували звільненню. Проте, в матеріалах справи є довідка, видана товариством 6 жовтня 2008 року за № 753 (а.с.86), з якої вбачається, що у серпні 2008 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі 1148,94 грн., а у вересні 2008 року – 1965,54 грн. Загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих днів за цей період складає 42 (20 – у серпні і 22 – у вересні).

Враховуючи наведене, розмір середньоденної заробітної плати позивача за 2 місяці, що передували звільненню, складає 74,15 грн. (1148,94+1965,54=3114,48 грн. : 42 дня = 74,15 грн.).

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру середнього заробітку за затримку розрахунку має бути враховано те, що частково розрахунок після звільнення позивача підприємством поводився.

Так, за період з 6 по 13 жовтня 2008 року (6 робочих днів) борг підприємства складав 4818,15 грн.  (100% загальної суми боргу); з 14 жовтня по 17 листопада 2008 року (25 робочих днів) - 3929,63 грн. (81,55% загальної суми боргу); з 18 листопада по 16 грудня 2008 року (21 робочий день) – 2929,63 грн. (60,8% загальної суми боргу); з 17 грудня 2008 року по 12 жовтня 2009 року (204 робочих дня) – 2429,63 грн. (50,42% загальної суми боргу).

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має складати 10530,20 грн. (444,90 грн. за період з 6 по 13 жовтня 2008 року + 1511,73 грн. за період з 14 жовтня по 17 листопада 2008 року + 946,74 грн. за період з 18 листопада по 16 грудня 2008 року + 7626,83 грн. за період з17 грудня 2008 року по 12 жовтня 2009 року = 10530,20 грн.).

Зважаючи на те, що рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2009 року, яким суд стягнув з  ВАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» на користь ОСОБА_218686,88 грн. заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, було виконано, що підтверджується постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 9 квітня 2010 року, дане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10530,20 грн. не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦПК України у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Оскільки спірні правовідносини випливають з трудових правовідносин, поворот виконання у даній справі не допускається.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача має бути стягнено судовий збір в розмірі 105 грн. 30 коп. в дохід держави.  

          Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 315, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12  жовтня 2009 року  за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10530 (десять тисяч п’ятсот тридцять) грн. 20 коп.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» 105 (сто п’ять) грн. 30 коп. судового збору в дохід держави.  

Рішення апеляційного суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку до виконання не звертати.

           Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча  

Судді