Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2; ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку, виділ частки в натурі і визначення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково:
ОСОБА_1 визначено в користування (варіант №1) приміщення 1-1 тамбур, 5, 6 кв.м., 1-2 коридор, 7, 4 кв. м., житлову 1-3, 18, 8 кв.м., санвузол 1-4, 6, 3 кв.м., коридор 1-5, 7, 7 кв.м., кухню 1-6, 12, 9 кв.м., а1 – сходи, загальною площею 58, 7 кв.м.. Земельну ділянку площею 373, 0 кв.м. з геометричними розмірами по периметру (від північно-західного кута земельної ділянки за годинниковою стрілкою): 28, 44 м., 2, 86 м., 11, 64 м., 2, 37 м. по лінії розподілу ділянки: 4, 06 м. по лінії розподілу надвірних будівель: 2, 83 м., 5, 86 м., 3, 96 м., 1, 41 м. по лінії розподілу ділянки: 0, 49 м., 3, 53 м., 3, 76 м., 2, 19 м., 4, 98 м. по лінії розподілу будинку; 4, 56 м., по лінії розподілу ділянки; 6, 04 м. по огорожі; 3, 71 м. по воротах; 0, 74 м. по огорожі. Ділянка на плані позначена зеленим кольором.
ОСОБА_3 визначено в користування (варіант №1) приміщення тамбур 2-1, 2, 6 кв.м., вітальня 2-2, 13, 9 кв.м., санвузол 2-3, 5, 6 кв.м., підсобне 2-4, 6, 7 кв.м., житлова 2-5, 24, 5 кв.м., погріб Пг/А-1 загальною площею 53, 0 кв.м.. Земельну ділянку площею 373, 0 кв.м., що відповідає його ідеальній частці з геометричними розмірами по периметру (від південно-східного кута земельної ділянки проти годинникової стрілки) 66, 11 м. по огорожі; 6, 45 м., 9, 37 м., 2, 37 м. по лінії розподілу ділянки; 4, 06 м., по лінії розподілу надвірних будівель; 2, 83 м., 5, 83 м., 3, 96 м., 1, 41 м. по лінії розподілу ділянки; 0, 49 м., 3, 53 м., 3, 76 м., 2, 19 м., 4, 98 м. по лінії розподілу будинку; 4, 56 м. по лінії розподілу ділянки; 10, 77 м., 36, 85 м. по огорожі. Ділянка на плані позначена синім кольором.
Надвірні будівлі - гараж, кухню, сарай, вбиральню, ворота залишено в спільному користуванні.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, і неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
На її обґрунтування вказувала, що при вирішенні спірних правовідносин та ухваленні оскаржуваного рішення суд попередньої інстанції залишив без уваги і не розв’язав вимоги про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку,
Справа №22-2056-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Бобер К.Ф.
Категорія: 46 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
набутого сторонами у спільну сумісну власність. Натомість суд на порушення ст. 3 ЦПК України та ст.ст. 16 і 321 ЦК України лише визначив порядок користування сторонами будинковолодінням. При цьому міськрайонним судом не було враховано обставини часткового визнання відповідачем позову, а також застосовано положення ст. 30 (1) Закону України «Про планування і забудову територій» і постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», що застосуванню не підлягали.
З наведених підстав просила скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду 27 жовтня 2010 року і ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку, виділивши їй частку в натурі згідно з першим варіантом поділу будинку висновку судової будівельно-технічної експертизи, та визначити порядок користування земельною ділянкою будинковолодіння на підставі першого варіанту поділу будинку висновку судової будівельно-технічної експертизи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 не заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок відповідно до вимог ст. 30 (1) Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 331 ЦК України і ч. 2 п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 22 вересня 2004 року, в експлуатацію не прийнятий, а тому право спільної сумісної власності на нього у сторін не виникло. Відповідно місцевий суд зробив висновок, що житловий будинок поділу не підлягав.
Проте з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків не може погодитися колегія суддів.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що рішенням Дубнівської міської ради народних депутатів від 11 березня 1987 року №40 ОСОБА_3 виділено під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в м. Дубно по вулиці Гайдара, 5, земельну ділянку площею 600 кв.м. розміром 9, 0 Х 11, 0 м., житловою площею 60, 0 кв.м.. Зобов’язано відповідача не пізніше 11 квітня 1987 року одержати від технічного бюро при головному архітекторі міста всю необхідну документацію на забудову та належним чином оформити договір про надання у безстрокове користування цієї земельної ділянки (а.с. 6). 15 березня 1987 року між ОСОБА_3 і виконавчим комітетом Дубнівської міської ради укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п’яти включно (а.с. 68). На підставі акту, складеному у березні 1987 року (день записано нерозбірливо), йому передано цю земельну ділянку в натурі (а.с. 69), а за змістом попередження, врученого ОСОБА_3 архітектором району, одержавши земельну ділянку і проектну документацію на будівництво житлового будинку та надвірних будівель, останній зобов’язався не допускати порушень проекту забудови і проводити будівництво у відповідності з виданою йому документацією (а.с. 70). Після набуття відповідного права відповідач приступив до проведення будівельних робіт.
Комунальним підприємством «Архітектор» (бюро технічної інвентаризації) в м. Дубно 19 травня 2010 року відповідачу виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по вулиці Гайдара, 5 (а.с. 7-8).
З пояснень сторін і з представлених письмових доказів (а.с. 51-53) зазначений житловий будинок електрифіковано, проведено водогін і газифіковано, а сторони в ньому мешкають з 1988 року.
Зареєструвавши шлюб 29 вересня 1981 року, сторони прожили однією сім’єю до 17 травня 2010 року, коли припинили його, розірвавши у відділі реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції (а.с. 5).
Згідно з ч. 2 ст. 101 ЦК Української РСР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) – у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути лише один жилий будинок або частина одного будинку, що належать на праві особистої власності одному з них або є у їх спільній власності.
Беручи до уваги те, що житловий будинок споруджено з наданням у встановленому порядку органом місцевого самоврядування земельної ділянки під будівництво та з погодженням проектної документації, без обставин і умов, передбачених ст. 105 ЦК УРСР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), а сторони безперервно проживають і добросовісно користуються ним та господарськими будівлями понад двадцять років, тому його слід вважати побудованим з додержанням вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КЗпШС України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) – майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Колегія суддів знаходить очевидною ту обставину, що право на спірний житловий будинок сторонами набуто під час шлюбу, що ними в судовому засіданні не заперечувалося і визнавалося. Тому його слід вважати спільним сумісним майном подружжя.
В силу правил ч. 1 ст. 68 та ч. 1 ст. 69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частина 1 ст. 70 цього Кодексу вказує про рівність часток майна чоловіка і дружини у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За висновком експерта №00622\4_СС судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 19-53), розподіл спірного будинку на дві ізольовані квартири у співвідношенні 1\2 до 1\2 частин є можливим. Варіант №1 поділу за цим висновком, на якому наполягала позивач і з яким погодився ОСОБА_3, передбачає виділ одній з сторін тамбура 1-1 площею 5, 6 кв.м., коридора 1-2 площею 7, 4 кв.м., житлової 1-3 площею 18, 8 кв.м., санвузла 1-4 площею 6, 3 кв.м., коридора 1-5 площею 7, 7 кв.м., кухні 1-6 площею 12, 9 кв.м. і сходів а1, а всього 58, 7 кв.м., що складає 1\2 частину від усього володіння. Другій стороні визначено тамбур 2-1 площею 2, 6 кв.м., вітальню 2-2 площею 13, 9 кв.м., санвузол 2-3 площею 5, 3 кв.м., підсобне 2-4 площею 6, 7 кв.м., житлову 2-5 площею 24, 5 кв.м., погріб ПгА-1, а всього 53, 0 кв.м., що становить 1\2 частину всього володіння. Власник першої частини будинку за цим варіантом повинен компенсувати другій стороні 44 гривні 50 копійок як різницю у виділених частках.
Оскільки земельна ділянка знаходиться на праві користування, тому встановлений місцевим судом порядок користування нею ґрунтується на зазначеному висновку експерта і його правильність сумнівів у колегії суддів не викликає.
Так само виявляється обґрунтованим залишення судом попередньої інстанції надвірних будівель - гараж, кухню, сарай, вбиральню та ворота у спільному користуванні сторін.
Тому за таких обставин оскаржуване рішення в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та надвірними будівлями ухвалене з додержанням вимог закону і за повно та вірно встановлених обставин справи, однак при вирішенні спору міськрайонний суд не звернув уваги на наведені у рішенні апеляційного суду обставини, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає частковому скасуванню.
Враховуючи невідповідність висновків обставинам справи і неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року в частині встановлення порядку користування житловим будинком скасувати.
Поділити житловий будинок АДРЕСА_1 між сторонами таким чином:
- виділити ОСОБА_1 у власність тамбур 1-1 площею 5, 6 кв.м., коридор 1-2 площею 7, 4 кв.м., житлову 1-3 площею 18, 8 кв.м., санвузол 1-4 площею 6, 3 кв.м., коридор 1-5 площею 7, 7 кв.м., кухню 1-6 площею 12, 9 кв.м. і сходи а1, а всього 58, 7 кв.м, що становить 77 430 гривень, або 1\2 частину всього житлового будинку, згідно з варіантом поділу №1 висновку експерта №00622\4_СС судової будівельно-технічної експертизи ;
- виділити ОСОБА_3 у власність тамбур 2-1 площею 2, 6 кв.м., вітальню 2-2 площею 13, 9 кв.м., санвузол 2-3 площею 5, 3 кв.м., підсобне 2-4 площею 6, 7 кв.м., житлову 2-5 площею 24, 5 кв.м., погріб ПгА-1, а всього 53, 0 кв.м, що становить 77 342 гривні, або 1\2 частину всього житлового будинку, згідно з варіантом поділу №1 висновку експерта №00622\4_СС судової будівельно-технічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 44 (сорок чотири) гривні 50 копійок в рахунок компенсації різниці виділених часток.
У решті рішення місцевого суду, а саме в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та залишення у спільному користуванні надвірними будівлями – залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту його проголошення.
Головуючий: Судді: