ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2006 р. Справа № 5/586-04
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Ямковій О.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Маринової О.С. - суб'єкта підприємницької діяльності, Іонова О.О. - представника за довіреністю від 20.05.2005р.,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з"явився
розглянувши апеляційну скаргу Козятинського міського споживчого товариства, м.Козятин Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "13" грудня 2005 р. у справі № 5/586-04 (суддя Мельник І.Ю.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Маринової Олени Степанівни, с.Вівсяники Козятинського району Вінницької області
до Козятинського міського споживчого товариства, м.Козятин Вінницької області
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кордишівської сільської ради, с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області
про повернення підвальних приміщень магазину "Торговий комплекс" та стягнення 7000,00 грн. збитків,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. у справі №5/586-04 позов Суб'єкта підприємницької діяльності Маринової Олени Степанівни, заявлений до Козятинського міського споживчого товариства, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кордишівської сільської ради, про повернення підвальних приміщень загальною площею 352,9кв.м. магазину "Торговий комплекс", що знаходиться за адресою по вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області, а також стягнення 7000,00грн. збитків за незаконне використання цих приміщень в період з 07.12.2001р. по 07.11.2004р., задоволено частково: зобов'язано Козятинське міське споживче товариство в місячний термін з дня прийняття рішення судом повернути Суб'єкту підприємницької діяльності Мариновій Олені Степанівні підвальні приміщення магазину "Торговий комплекс" загальною площею 352,9 кв.м. за адресою: Козятинський район, с.Кордишівка, вул.Леніна,6. В позові про стягнення 7000,00грн. збитків відмовлено. Суд також поклав на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі 194,69грн. витрат з державного мита та 86,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, суд визнав недійсним свідоцтво про право власності на бар в с.Кордишівка, видане Кордишівською сільською радою 04.05.2000р.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- господарський суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що станом на 10.09.2001р. (момент продажу ліквідатором Самгородоцького сільського споживчого товариства спірного підвального приміщення "Бар") власником магазину "Торговий комплекс", який знаходиться за адресою: вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області, було Самгородоцьке споживче товариство, про що свідчить свідоцтво №29 від 29.09.1999р., однак, суд не розглянув і не взяв до уваги архівні документи, акти приймання-передачі, протоколи загальних зборів та інші документи, зокрема, постанову Козятинської райспоживспілки від 05.12.1997р. №15 "Про передачу основних засобів (підвального приміщення торгівельного комплексу під підприємство громадського харчування, розташоване в с.Кордишівка, залишковою вартістю 2450грн.) з балансу Самгородоцького споживчого товариства на баланс Самгородоцького комбінату громадського харчування", який в подальшому реорганізувався в споживче товариство "Козятинський комбінат громадського харчування", а також те, що 04.05.2000р. Кордишівською сільською радою Козятинському комбінату громадського харчування, який за рішенням зборів пайовиків від 03.05.2001р. був приєднаний до Козятинського міського споживчого товариства, було видане свідоцтво на 1/5 частину підвального приміщення торгівельного комплексу "Бар" в с.Кордишівка Козятинського району;
- суд не оцінив тієї обставини, що арбітражний керуючий Самгородоцького споживтовариства, отримуючи 29.09.1999р. свідоцтво право власності на магазин "Торговий комплекс", залишив без уваги, що з 29.09.1993р., тобто до порушення справи про банкрутство Самгородоцького споживчого товариства, у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації право власності на Торговий комплекс, згідно інвентаризаційної справи №122, вже рахувалось за Самгородоцьким споживчим товариством, а тому необхідності отримувати ще одне свідоцтво не було;
- оцінюючи свідоцтво про право власності на "Бар" від 04.05.2000р., суд дійшов висновку, що воно видане без правовстановлюючого документу, але суд не врахував, що саме свідоцтво і є правовстановлюючим документом, що підтверджується Інструкцією "Про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" від 09.06.1998р. №121, на яку посилається суд;
- дійшовши висновку, що свідоцтво про право власності на "Бар" від 04.05.2000р. є нікчемним, суд, водночас, не розглянув і не оцінив на відповідність Інструкції "Про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" від 09.06.1998р. №121 свідоцтво про право власності на "Торговий комплекс" №29 від 29.09.1999р.;
- суд не розглянув клопотання відповідача про витребування доказів щодо правомірності видачі Кордишівською сільською радою двох свідоцтв про право власності на одне й те ж саме підвальне приміщення "Бар" в с.Кордишівка та направлення матеріалів справи до слідчих органів, чим порушив ст.ст.34,38 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, стверджуючи, що вимоги відповідача ґрунтуються на недостатніх, неналежних і недопустимих доказах, й відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі (заперечення представника позивача викладено у письмовому відзиві від 28.03.2006р. на апеляційну скаргу, т.2 а.с.7-8).
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились. Про причини нез'явлення апеляційний господарський суд не повідомлено.
В засіданні суду, що відбулося 04.04.2006р. та в якому було оголошено ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги на 01.06.2006р., представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив судове рішення у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення – про відмову в позові.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні висловили своє непогодження з апеляційною скаргою. Представник позивача надав пояснення в обґрунтування заперечень проти доводів відповідача. Вважає, що законні підстави для скасування оскарженого рішення місцевого господарського суду відсутні, в зв'язку з чим просить його залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу – без задоволення.
Враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в засідання суду представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розглядові апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами.
Судова колегія, заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
03.12.2004р. Суб'єкт підприємницької діяльності Маринова Олена Степанівна звернулась в господарський суд Вінницької області з позовом до Козятинського міського споживчого товариства про зобов'язання останнього повернути підвальні приміщення площею 352,9кв.м., розміщені в магазині "Торговий комплекс", розташованому по вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області, а також відшкодувати 7000,00грн. неодержаних в результаті позбавлення користування цими приміщеннями доходів із розрахунку 200грн. упущеної щомісячної плати за користування приміщеннями протягом 35 місяців (з 07.12.2001р. по 07.11.2004р.).
Обґрунтовуючи свої вимоги, підприємець зазначила, що 04.12.1998р. відповідач уклав з Самгородоцьким споживчим товариством договір оренди спірних приміщень, однак, не зважаючи на те, що в грудні 1999 року строк дії вказаного договору закінчився, а також те, що з 07.12.2001р. вона стала власницею приміщення магазину "Торговий комплекс", до якого входять і спірні підвальні приміщення, відповідач продовжував незаконно користуватися даними приміщеннями, позбавивши тим самим підприємця отримувати дохід від їх використання.
На підтвердження факту набуття права власності на приміщення магазину "Торговий комплекс", до яких входять і спірні приміщення, позивач надала копії протоколу аукціону № 4 від 24.05.2000р., договору купівлі-продажу АЕВ №798453 від 10.09.2001р., плану магазину, свідоцтва про реєстрацію права власності, виданого Кордишівською сільською радою, реєстраційного посвідчення на будівлю магазину від 07.12.2001р., договору оренди від 04.12.1998р., укладеного між Самгородоцьким споживчим товариством і Козятинським міським споживчим товариством, пред'явленої відповідачу претензії №1 від 06.07.2004р. з вимогою повернення приміщення та відшкодування збитків, відповіді Козятинського міського споживчого товариства на цю претензію, де відповідач відхилив вимоги позивача, посилаючись на те, що власником бару в с.Кордишівка являється Козятинське міське споживче товариство, тощо (т.1 а.с.4 -15).
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши у письмових відзивах №494 від 23.12.2004р. (т.1 а.с.26) та №13 від 17.01.2005р. (т.1 а.с.69) на позовну заяву, що в 1/5 частині підвального приміщення торгівельного комплексу в с.Кордишівка знаходиться бар, який належить Козятинському міському споживчому товариству на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Кордишівської сільської ради 04.05.2000р.
Крім того, відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу АЕВ №798453 був укладений без врахування приміщення, яке займає бар Козятинського міського споживчого товариства.
Судовою колегією враховується наступне.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених ст.386 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., та статтею 48 Закону України від 07.02.1991р. №697-ХІІ "Про власність".
Як зазначено в ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.48 Закону України "Про власність" держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч.2 ст.48 Закону України "Про власність").
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.50 Закону України "Про власність" та ст.387 ЦК України).
Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Як вбачається з матеріалів справи, Кордишівська сільська рада на підставі рішення виконкому №29 від 29.09.1999р. видала Самгородоцькому споживчому товариству свідоцтво про те, що магазин "Торговий комплекс" загальною площею 1087,6кв.м. в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області по вул.Леніна,6 (т.2 а.с.3) належить даному товариству в цілому на праві колективної власності.
В даному свідоцтві, а також експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку (літера "А") зазначено, що до вищевказаної будівлі магазину "Торговий комплекс" входять приміщення магазину "Промтовари" площею 439,8кв.м., магазину "Продтовари" площею 291,3кв.м. та бару з підвалом площею 352,9кв.м. (т.1 а.с.75).
У відповідності з п.6 додатку №1 до "Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98р. №121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998р. за №399/2839, яка діяла на час видання Кордишівською сільською радою свідоцтва про право власності на приміщення магазину, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевої виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є одними з правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
На підставі виданого радою свідоцтва Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Самгородоцькому споживчому товариству було видане реєстраційне посвідчення на будинковолодіння, в якому зазначено, що будівля №6 загальною площею 1087,6кв.м. по вул.Леніна в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області зареєстрована за даним споживчим товариством (т.2 а.с.4).
Будь-які докази на підтвердження того, що оформлення права власності на приміщення магазину за Самгородоцьким споживчим товариством відбувалось з порушенням вимог законодавства, в матеріалах справи відсутні.
Доводи Козятинського міського споживчого товариства про те, що право власності на магазин "Торговий комплекс" було зареєстроване Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації за Самгородоцьким споживчим товариством ще 29.09.1993р. жодними доказами не підтверджені.
24.05.2000р. ліквідаційною комісією Самгородоцького споживчого товариства було проведено аукціон з продажу магазину "Торговий комплекс" в с.Кордишівка і, як вбачається з протоколу №4 від цієї ж дати, серед учасників аукціону – Козятинського міського споживчого товариства та Маринової Олени Степанівни – покупцем об'єкта (переможцем аукціону) було визнано останню (т.1 а.с.11).
Протокол аукціону було затверджено на засіданні ліквідаційної комісії (протокол №13 від 24.05.2000р.).
Договір купівлі-продажу магазину "Торговий комплекс" між головою ліквідаційної комісії Самгородоцького споживчого товариства Драчук Л.С. та Мариновою Оленою Степанівною було укладено 10.09.2001р., посвідчено приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу й зареєстровано за №2056 (т.1 а.с.6,172).
В п.2 договору зазначено, що до придбаного Мариновою О.С. приміщення магазину "Торговий комплекс", позначеного на плані (т.1 а.с.7-10) під літерою "А" входять: бар (позн.1), коридори (позн.2,9,13,16), кладові (позн.3,5,6,10,12), кабінки (позн.4), мийка (позн.7), кухня (позн.8), котельня (позн.11), тамбури (позн.14,20), торгові зали (позн.15,21), кладовки (позн.17,18,19,22,24,25), санвузол (позн.23).
Вказані приміщення були передані їх покупцеві продавцем згідно акту прийому-передачі від 10.09.2001р. (т.1 а.с.85).
07.12.2001р. Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу зареєструвало за Мариновою Оленою Степанівною право особистої власності на приміщення магазину "Торговий комплекс" загальною площею 1087,6кв.м. по вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області, про що видало реєстраційне посвідчення (т.1 а.с.13,173).
З вищенаведеного випливає, що гр.Маринова Олена Степанівна придбала магазин "Торговий комплекс" на цілком законних підставах.
04.12.2000р. Маринову О.С. було зареєстровано Козятинською райдержадміністрацією в якості суб'єкта підприємницької діяльності, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію, і з цього часу, за твердженням підприємця, приміщення придбаного нею магазину "Торговий комплекс" використовуються для здійснення підприємницької діяльності (т.1 а.с.12).
Відповідач не спростовує того факту, що використовує підвальні приміщення в магазині "Торговий комплекс" в с.Кордишівка, однак, всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень, належних доказів на підтвердження правомірності володіння чи користування вказаними приміщеннями суду не надав.
З договору оренди від 04.12.1998р. укладеного на 1 рік відповідачем з Самгородоцьким споживчим товариством, яке з 07.12.2001р. втратило статус орендодавця, чітко не вбачається, що до складу орендовуваних відповідачем приміщень входили саме спірні приміщення.
Свідоцтво від 04.05.2000р. про право власності на бар с.Кордишівка (копії цього свідоцтва, представлені позивачем та відповідачем, знаходяться в матеріалах справи, т.1 а.с.16,31), на яке посилається відповідач, як на підставу правомірності володіння спірними приміщеннями, судова колегія належним доказом на підтвердження перебування у власності відповідача приміщення бару та підвальних приміщень, розташованих в магазині "Торговий комплекс", що знаходиться по вул.Леніна,6 в с.Кордишівка, не визнає з наступних підстав.
Так, свідоцтво видане Козятинському комбінату громадського харчування.
Відповідач вважає, що в результаті реорганізації Козятинського комбінату громадського харчування, що підтверджується постановою правління Козятинської районної спілки споживчих товариств від 03.05.2001р. № 4 (т.1 а.с.17-18), до Козятинського міського споживчого товариства перейшло й право власності на бар в с.Кордишівка.
Проте, відповідач не врахував, що у відповідності до п. 2.4. "Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98р. №121, після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію.
Це означає, що правонаступник Козятинського комбінату громадського харчування, що реорганізовувався, повинен був звернутися до БТІ із заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, яке перейшло до нього в порядку правонаступництва, додавши до заяви рішення власника або уповноваженого органу про реорганізацію; рішення ліквідаційної комісії або іншого органу, який проводить реорганізацію, в якому вказується, до кого переходить право власності на майно реорганізованого підприємства; копію рішення уповноваженого органу, що здійснював державну реєстрацію підприємства про його скасування, тощо.
На підставі цих документів БТІ мало б провести інвентаризацію об'єктів нерухомості реорганізованого підприємства і підготувати свідоцтво про право власності на власника (власників), оформити його в органі місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, зареєструвати і видати власнику (власникам).
Однак, докази на підтвердження того, що відповідач звертався до органу БТІ з такою заявою, як і відомості про те, що бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва від 04.05.2000р. здійснювало як первинну, так і поточну державну реєстрацію права власності на вказаний у даному свідоцтві об'єкт, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в свідоцтві не зазначено площу бару та адресу, за якою він знаходиться.
Пункт 2.8 "Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" передбачає випадком, коли в правовстановлювальному документі не може бути вказана адреса об'єкта нерухомого майна, те, що цей об'єкт взагалі не має адреси. І в такому разі зацікавлена особа має звернутися до органу місцевого самоврядування, який присвоює цьому об'єкту адресу відповідно до місця розташування.
Проте, приміщення бару та підвальні приміщення, якими користується відповідач, знаходяться в придбаному позивачем магазині "Торговий комплекс", який має визначену адресу - вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області.
Таким чином, достовірно стверджувати, що зазначений в свідоцтві від 04.05.2000р. бар є саме тим приміщенням, яким користується відповідач, неможливо.
Крім того, як зазначила в письмовому поясненні від 13.12.2005р. (т.1 а.с.170-171) голова Кордишівської сільської ради Мельничук Н.С., свідоцтво про право власності від 04.05.2000р. було підписане нею помилково і його слід вважати недійсним.
Виходячи з наведеного вище, у відповідача відсутні правові підстави для володіння чи користування підвальними приміщеннями загальною площею 352,9кв.м. в магазині "Торговий комплекс", а тому, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути їй вказані приміщення, є цілком правомірною і обґрунтованою.
Господарський суд першої інстанції, задовольнивши вказану позовну вимогу, повно і всебічно дослідив усі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним доказам.
Однак, колегія суддів вважає, що, зобов'язавши відповідача повернути позивачу підвальні приміщення магазину "Торговий комплекс" в місячний термін з дня прийняття рішення, суд не врахував вимоги ст.116 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили, оскільки передбачена Господарським процесуальним кодексом України можливість оскарження судового рішення протягом трьох місяців з дня його прийняття, а також пов'язане з ним тимчасове зупинення строку набрання чинності судовим рішенням (у разі порушення судом апеляційного провадження у справі), неминуче могло б призвести до передчасного його виконання.
В зв'язку з цим, рішення господарського суду Вінницької області в частині зобов'язання Козятинського міського споживчого товариства повернути позивачу підвальні приміщення загальною площею 352,9кв.м. магазину "Торговий комплекс" по вул.Леніна,6 в с.Кордишівка Козятинського району Вінницької області в місячний термін з дня прийняття рішення слід змінити й виключити встановлений судом строк передачі спірних приміщень.
Стосовно вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача 7000,00грн. неодержаних доходів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.2 цієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов"язок довести, що ці доходи є не абстрактними, а реальними, тобто дійсно могли би ним бути одержані, з урахуванням конкретних особливостей господарської діяльності.
Однак, твердження позивача про те, що протягом 35 місяців вона могла б отримувати дохід в розмірі 200,00грн. за кожний місяць, належними доказами не підтверджені, а тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні вимоги позивача про відшкодування збитків в сумі 7000,00грн.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва Кордишівської сільської ради на право власності від 04.05.20004р., оскільки, прийнявши таке рішення, суд вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог.
Крім того, п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, на який зіслався місцевий господарський суд, визнаючи недійсним свідоцтво про право власності від 04.05.2000р., наділяє господарський суд при прийнятті рішення правом визнавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, але свідоцтво про право власності договором не являється, а тому, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
З огляду на ст.27 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції безпідставно залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кордишівську сільську раду, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на її права та обов"язки. Однак, це не впливає на вирішення спору по суті.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача у справі підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Козятинського міського споживчого товариства (м.Козятин Вінницької області) задовольнити частково.
2. Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. у справі №5/586-04 змінити та викласти його в такій редакції:
"Козятинському міському споживчому товариству (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул.Червоноармійська, 54, код 01740615) передати Суб'єкту підприємницької діяльності Маріновій Олені Степанівні (22164, Вінницька область, Козятинський район, с.Вівсяники, вул.Марижена, 38) підвальні приміщення магазину "Торговий комплекс", загальною площею 352,9 кв.м. за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с.Кордишівка, вул.Леніна, 6".
3. Рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. у справі №5/586-04 в частині визнання недійсним свідоцтва Кордишівської сільської ради на право власності від 04.05.2004р. скасувати.
4. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. у справі №5/586-04 залишити без змін.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.
6. Матеріали справи №5/586-04 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 5 прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - третій особі
5 - в наряд