Справа № 2-593/

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 листопада 2010 року                      Совєтський районний  суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого     - судді  Петрової Ю.В.

при секретарі             - Тріфоновій С.О.

за участю позивача         - ОСОБА_2

представника відповідача     - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку площею 37886 га в порядку спадкування, яка раніше належала ОСОБА_6 на підставі державного акту серії КМ № 019691, який виданий Совєтською РДА в АР Крим від 18 лютого 2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 листопада 2000 року ОСОБА_6, з яким мати позивача перебувала у фактичних шлюбних відносинах, склав заповіт, яким заповів позивачу свій земельний сертифікат серії КМ № 0153592. У наступному, а саме, 18 лютого 2005 року, ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку площею 3,7886 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідач помер, після його смерті відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку, одна позивач не в змозі оформити спадщину, оскільки в заповіті зроблено розпорядження щодо земельного сертифікату, який втратив свою юридичну силу, і фактично спадкодавцю належала земельна ділянка згідно державного акту про право власності на землю. За вказаних обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити і визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

    Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, на адресу суду надала заяву про  розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

    За таких обставин відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України суд, з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

    Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

    Представник відповідача Совєтської РАД в АР Крим ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, вказуючи на те, що на теперішній час не бачить у цьому перешкод.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 17 листопада 2000 року ОСОБА_6 склав заповіт, за яким у тому числі заповів свій земельний сертифікат серії КМ № 0153592 на земельну частку (пай) в КСП «Победа» (а.с. 5).

З матеріалів справи витікає, що 18 лютого 2005 року ОСОБА_6 на підставі рішення Совєтської РДА в АР Крим № 735-р від 07 серпня 2004 року отримав державний акт серії КМ № 019691на право власності на земельну ділянку площею 3,7886 га у межах згідно з планом розташовану на території Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим з цільовим призначенням для ведення  товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер у віці 80 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, яке видано Завітненською сільською радою Совєтського району АР Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина та у Совєтській державні нотаріальній конторі від 19 травня 2007 року зареєстрована спадкова справа № 76, з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_2, зави про відмову не надходило, свідоцтва про право на спадщину на видавалося, що підтверджується відповіддю на запит Совєтської ДНК від 22 вересня 2010 року (а.с. 22).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  

Разом з тим, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

У відповідності до положень п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від  30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно  до  статті 1225 ЦК право власності на  земельну  ділянку  переходить  до  спадкоємців  за  загальними правилами  спадкування  (зі  збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності  на  землю  або  іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про  спадкування  права  на  земельну частку  (пай)  основним  документом,  що  посвідчує таке право,  є   сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власником земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.  

Отже,  отриманням спадкодавцем 18 лютого 2005 року державного акту про право власності на земельну ділянку припинило  чинність сертифікату на право на земельну частку (пай).  

Оскільки ОСОБА_6 після отримання державного акту про право власності на земельну ділянку не вніс зміни у свій заповіт, то після його смерті право на земельну ділянку в розмірі 3,7886 га  успадковується за законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

В свою чергу, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

    Отже, зокрема главою 86 ЦК України, встановлено, що спадкування за законом здійснюється почергово.

Аналіз законотворчих норм спадкового права свідчить, що  до черг спадкоємців за законом, а також до кола осіб, які спадкують за правом представлення, визначених у статтях 1261 – 1266 ЦК України, входять тільки фізичні особи, пов’язані зі спадкодавцем кровною спорідненістю або іншими зв’язками – подружніми, сімейними чи перебуванням на утриманні.

Так, позивач у судовому засіданні пояснював, що він фактично доводився пасинком спадкодавця ОСОБА_6, оскільки матір позивача ОСОБА_5 перебувала з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах.

 Пленум Верховного Суду України у п. 10 своєї Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю із спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.

 Тобто, законодавчо передбачено право, у тому числі, пасинка на спадкування як спадкоємця четвертої черги лише за умови проживання із спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини, як то визначено положеннями ст. 1264 ЦК України.

Разом з тим, згідно п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України  від 3 березня 2004 року № 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового договору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ.

Вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку про те, що позивач ОСОБА_2 не був пов’язаний із спадкодавцем ОСОБА_6 будь-якою кровною спорідненістю, також, його не віднесено до кола осіб, прирівняних до членів сім’ї спадкодавця.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази з приводу того, чи наявне вмотивоване рішення нотаріуса щодо заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, оскільки як зазначено судом, згідно положень вищевказаної Інструкції встановлення необхідних фактів для  видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, перевірка кола осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщини, є прерогативою нотаріуса.

Крім того, під час розгляду справи вимог щодо встановлення факту сімейних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем не заявлялося.

    На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що законні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.

Разом з цим, суд не враховує визнання відповідачами позовних вимог та вважає за неможливе ухвалити рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України, оскільки для цього відсутні законні підстави, а визнання відповідачами позову суперечить закону.

  Згідно ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову до суду не було оплачено судовий збір не у повному обсязі, з позивача на користь держави слід стягнути  судовий збір у розмірі 759 гривень 72 копійки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10,  11, 14, 57 – 59, 60, 77, 169, 212-218, 223 України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову   ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 759 (Сімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 72 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова