У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді                                       Селівона О.Ф.,

суддів                        Пошви Б.М.,Шаповалової О.А.

за участю прокурора                                      Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 4 грудня 2009 року, яким

            ОСОБА_5,

            ІНФОРМАЦІЯ_1,

            такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у  виді арешту на строк 3 місяці.

    Виключено з обвинувачення ОСОБА_5 ч.1 ст.185 КК України як зайво інкриміновану.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

          За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він у період з 23 по 27 серпня 2009 року  в м. Щьолкіно Ленінського району Автономної Республіки Крим шляхом вільного доступу вчинив крадіжки майна з автомобілів, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_6 - на суму 185 грн., ОСОБА_7 – 700 грн.,  ОСОБА_8 – 500 грн., ОСОБА_9 – 215 грн., ОСОБА_10 – 2825 грн., ОСОБА_11 – 1300 грн.

           У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого судового рішення у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що суд безпідставно виключив із обвинувачення ОСОБА_5 ч.1 ст. 185 КК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

    Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст.398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду є неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

    Колегія суддів, перевіривши доводи прокурора щодо неправильності застосування судом кримінального закону в частині виключення з обвинувачення ОСОБА_5 ч.1 ст.185 КК України як зайво інкримінованої, вважає їх обґрунтованими.

    Згідно з діючим законодавством передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

    Отже, суд, при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 неправильно застосував кримінальний закон, виключивши із його обвинувачення кваліфікацію дій за ч.1 ст.185 КК України за вчинення ним крадіжки від 23 серпня 2009 року як зайву.

    Заслуговують на себе увагу й доводи прокурора в касаційному поданні щодо м’якості призначеного засудженому покарання.

    Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

    Відповідно до вимог ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

    Як убачається з вироку, суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого в санкції ч.2 ст.185 КК України, послався виключно на пом’якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття та визнання вини, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

    Разом із тим, при вирішенні зазначеного питання суд мав належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

    Зокрема, суд при призначенні покарання в достатній мірі не врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів; ОСОБА_5 вчинив шість крадіжок чужого майна, що свідчить про систематичний характер його дій; будучи молодою та працездатною особою, він ніде не працював. Крім того, заподіяна вчиненими злочинами шкода не була добровільно відшкодована ОСОБА_5, як про це зазначив суд, а викрадене ним майно було повернуто потерпілим у зв’язку з    його вилученням у ОСОБА_5.

    Отже, з наведених підстав вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Якщо під час нового розгляду справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених злочинів, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.    

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-398 КПК України, колегія суддів

                                                             у х в а л и л а:

    касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

    Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 4 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

                                                                Судді:  

 Селівон О.Ф.                                    Пошва Б.М.                            Шаповалова О.А.