У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Драги В.П., Пивовара В.Ф.
за участю прокурора Чорної І.С.
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5,
установила:
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 червня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Тбілісі, громадянина
України, такого, що не має судимості,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і за цим законом йому призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випрбуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 7 592, 88 грн. на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 17 592, 88 грн.
Згідно з цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 6 березня 2010 року о 8 год. 45 хв., керючи автомобілем ГАЗ-3307, підвозячи хліб до торгівельного підприємства та рухаючись зі швидкістю 5-10 км/год. тротуаром в районі будинку АДРЕСА_1 Запорізької області, бачив пішоходів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які стояли на тротуарі, мав технічну можливість запобігти наїзду, але порушив вимоги п.п 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9, внаслідок чого ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження у виді переломів 4-6 ребер праворуч з ушкодженням пристіночної плеври, закритий перелом лівої стегнової кістки, масивні крововиливи у м’які тканини, крововиливи у м’які тканини потиличної області, які ускладнились розвитком шоку і від яких ОСОБА_9 помер цього ж дня у лікарні.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 вересня 2010 року задоволено апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення йому покарання скасовано і за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_5 призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а в решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушується питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий апеляційний розгляд з мотивів неправильного застосування апеляційним судом ст. 75 КК України та безпідставного звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку прокурора, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненного злочину та його особи покарання ОСОБА_5 повинно бути пов’язано з ізоляцією від суспільства.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_5, не погоджуючись з наведеними у касаційній скарзі доводами скасування вироку апеляційного суду щодо нього, просить скасувати вироки місцевого та апеляційного судів, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Чорної І.С., яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в поданій у даній справі апеляції прокурора застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням не заперечувалось і ставилось питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 та постановлення апеляційним судом нового вироку, яким пропонувалось призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуваннм з іспитовим строком 3 роки.
Апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора, скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 в частині призначення йому покарання і постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_5 запропоноване в апеляції прокурора покарання та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
У касаційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий апеляційний розгляд з мотивів неправильного звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Частина 1 ст. 378 КПК України містить вичерпний перелік випадків, коли апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок, серед яких є і неправильне звільнення засудженого від відбування покарання.
Проте, згідно з ч. 2 ст. 378 КПК України скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.
Оскільки в апеляції прокурора питання про неправильне звільнення судом першої інстанції ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням не ставилось, то при новому апеляційному розгляді справи апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою визнати таке звільнення неправильним.
Отже, скасування вироку апеляційного суду з мотивів, зазначених у касаційній скарзі прокурора, та направлення справи на новий апеляційний розгляд є безперспективним і суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.
Наведені у запереченні засудженого ОСОБА_5 на касаційну скаргу прокурора інші підстави для скасування вироку апеляційного суду не можуть бути розглянуті касаційним судом, оскільки такі вимоги можуть ставитись тільки в касаційній скарзі, але касаційною скаргою цей документ не названо і подано за межами строку на касаційне оскарження вироку.
Таким чином, перевіряючи вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 в межах вимог касаційної скарги прокурора, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, та п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.
Судді:
Селівон О.Ф. Драга В.П. Пивовар В.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон