У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  9 грудня 2010 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Пшонки М.П.,    Мартинюка В.І.,   Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні   справу   за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року ОСОБА_4   звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на забезпечення виконання зобов’язань позичальником ОСОБА_5 за відкритою кредитною лінією №268/07МК 23 серпня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір іпотеки, предметом якої була належна їй квартира АДРЕСА_1. Вважаючи, що укладенням цього договору порушено права її малолітньої дитини, просила визнати договір недійсним.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від               7 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

          ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка подала нотаріусу заяву про особисту власність на нерухоме майно та особисто підписувала оскаржуваний договір іпотеки.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що при укладені цього договору порушено права та законні інтереси неповнолітнього ОСОБА_6 спростовуються зібраними доказами у справі.

Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити,  рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2010 року залишити без змін.  

Колегія суддів:

     Пшонка М.П.                       Мартинюк В.І.                   Ткачук О.С.