Справа №22ц-11854 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Гальцова А.Ф.
Категорія: 45 Доповідач – Капітан І.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця « 01 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого – Капітан І.А.
суддів: Колісниченка А.Г.,
Ігнатенко П.Я.
при секретарі – Мірзе Г.В.
з участю адвокатів – ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Посилаючись на те, що по вул. Шкільній в с. Борозенське Великоолександрівського району він з відповідачкою проживають по сусідству – будинки №10 та №8 відповідно, між їхніми земельними ділянками існувала дорога шириною 4м, яку обидві сторони використовували для завозу сіна, вивозу сміття, під’їзду до городів, у 2007 році ОСОБА_5 забрала у нього частину ділянки, перегородила проїзд шляхом металевої огорожі, чим позбавила його можливості обслуговувати свою присадибну ділянку, ОСОБА_6 просив суд встановити земельний сервітут на право проїзду ним для завозу сіна, вивозу сміття, під’їзду до його городу.
Під час розгляду справи ОСОБА_6 доповнив позов. Просив суд встановити за ним право постійного земельного сервітуту (право проходу і проїзду для обслуговування його земельної ділянки) стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачці по вул. Шкільній,8 по межі з його земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2, довжиною 63м та шириною 2м.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року позов задоволено.
Постановлено: встановити ОСОБА_6 право постійного земельного сервітуту (право проходу та проїзду стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_5 по АДРЕСА_1; з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнути 61 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В письмових запереченнях ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановленням межі ОСОБА_5 створила незручності ОСОБА_6 для ведення домашнього господарства, в зв’язку з чим, ОСОБА_6 вправі вимагати встановлення земельного сервітуту, в т.ч. право проходу та проїзду по наявному шляху для обслуговування своєї присадибної ділянки, і в іншій спосіб задовольнити його потреби як користувача земельної ділянки неможливо.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст.ст. 98-100 Земельного кодексу України зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки. Права, які надані власникові панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою, є обмеженими і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко зафіксованих потреб.
Вимагаючи встановлення земельного сервітуту, власник або користувач земельної ділянки має довести наявність у нього потреби у використанні суміжної земельної ділянки для усунення недоліків його ділянки, пов’язаних з її місцерозташуванням чи природним станом.
При встановленні земельного сервітуту повинні враховуватися інтереси як власника панівної, так і власника обслуговуючої земельної ділянки. При цьому, таке встановлення не повинно призводити до позбавлення останнього жодного з його правомочностей - володіння, користування чи розпорядження землею.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 є користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_5 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.54/. Згідно акту комісії по вирішенню земельного спору від 26 квітня 2007 року при орієнтованому обмірі земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановлено, що проїзд між сусідами, яким вони користуються вдвох, розділений приблизно на дві частини, одну з частин зі згодою ОСОБА_6 приватизувала ОСОБА_5 у 2000 році, друга частина заїзду відходить до ОСОБА_6 при умові приватизації його присадибної ділянки. Проїзд не загороджений і дає можливість кожному із сусідів вільно ним користуватись. Встановлені орієнтовні межові знаки, із межами сторони погодились /а.с.11/. Актом від 23 липня 2007 року встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі /а.с.12/.
Вимагаючи встановлення земельного сервітуту ОСОБА_6 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що за місцем свого розташування чи природним станом земельна ділянка, якою він користується, має недоліки і ці недоліки можливо усунути саме за рахунок використання земельної ділянки ОСОБА_5
Пояснення допитаних в суді першої інстанції свідків колегія суддів не приймає як належний доказ на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6, оскільки ці пояснення не містять інформації щодо наявності недоліків його земельної ділянки, необхідності усунення цих недоліків шляхом використання відповідної частини земельної ділянки ОСОБА_5 для чітко зафіксованих потреб ОСОБА_6
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 98-100 ЗК України, ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: