Справа № 2-а-288/2010 р.

Категорія 2.19.5                                            

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 року суддя Заставнівського районного Чернівецької області Угриновська Л.Я., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання здійснити виплату соціальної допомоги «дитині війни» ,

ВСТАНОВИВ:  

                Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті  належної йому соціальної допомоги як «дитині війни» протиправною, та зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплатити йомй соціальну допомогу до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період із 01.01.2006 року по 31.12.2010 року включно. Ухвалою суду відкрито скорочене провадження по справі в межах шестимісячного строку звернення із даним позовом.     

Відповідач - Пенсійний фонд України в Заставнівському районі Чернівецької області  позов не визнав повністю, подав суду  відповідні заперечення.  

Судом встановлено   , що позивач ОСОБА_2  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року ,  що стверджується копією його паспорта. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Отже, позивачка є дитиною війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  і на неї  повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону   від 18.11.2004 року ( яка набрала чинності з 01.01.2006 року). Даною нормою закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   В 2006 – 2007 роках така допомога не виплачувалась, а в 2008 – 2010 році виплачена, але не в повному розмірі, згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% від мінімального розміру пенсії за віком, розрахованої відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування".    З 22.05.2008 року позивачу нараховується та виплачується підвищення   відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530.  

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 по справі    № 6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно   рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008 зміни, внесені п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визнано такими що не відповідають конституції ( є неконституційними). Тобто, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  діяла в редакції від 18.11.2004 року, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також діє редакція від 18.11.2004 року зазначеного вище закону з 22.05.2008 року по даний час.    

Таким чином, бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Заставнівського району Чернівецької області є протиправною, так як ним не нараховувалось та не виплачувалось позивачу, протягом останніх шести місяців перед його зверненням до суду.  

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсії, що встановлюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни», так як згідно ч.3 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.  

Відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється     у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  Викладене також підтверджується і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року по справі 2-25/2009, згідно якої поширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058–ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195–ІV.  

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що  на законодавчому рівні не прийнято нормативних актів на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України виходячи з наступного.  

Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних підвищень дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, суд вважає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання підвищення до пенсії, яке прямо передбачене законом. Суд вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області не може нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі більше ніж передбачено відповідною постановою кабінету міністрів України, оскільки фінансування виплат дітям війни згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має здійснюватися з Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 4 п.2.1. розділу ІІ Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, в редакції постанови від 25.02.2008 року №5-5, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року №442/6730 ( далі – Положення) основним завданням управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.   Посилання відповідача на те, що виплати позивачам проводились з 22.05.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суд відхиляє, оскільки дана постанова в частині розміру щомісячного підвищення ( щомісячної соціальної допомоги) суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено виплату дітям війни допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стаття 6 даного закону діє в редакції від 18.11.2004 року, що встановлено рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно – правові акти, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно   ст. 69  Закону   України   «Про   Конституційний   Суд   України»  рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.  

Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач був зобов’язаний  здійснити   перерахунок   пенсії  позивача та  здійснити  її виплату  у   розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,   визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" Протее, Управління Пенсійного фонду України у Заставнівському районі Чернівецької області будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком та виплатою позивачці підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» не здійснювало.  

Постанова Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає, що відповідно до   ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто   до правовідносин, що склалися між сторонами   слід застосовувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»    в редакції від 18.11.2004 року.  

Відповідно до статті 22  Конституції України  конституційні  права і  свободи  гарантуються   і  не  можуть    бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та  обсягу існуючих прав і свобод. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищенні до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція та практика Європейського суду держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Враховуючи викладене вище,   виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства   суд вважає, що позов слід задовольнити повністю в межах шестимісячного звернення до суду. Суд вважає протиправною відмову в перерахунку та виплаті  позивачці підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,    починаючи  з 19 травня 2010 року по даний час ,  а тому  Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області слід зобов»язати нарахувати та виплатити їй у  щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі   , передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто    30 відсотків мінімальної пенсії за віком,       визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",    з урахуванням виплаченого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення з   19 травня 2010 року по день прийняття даного рішення .        

На підставі ст.ст. 22,46,152 Конституції України,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,   ст. ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",    керуючись ст.ст. ст.ст. 2,5,7,9,14,86,94,158,159,160,161,162,163, 183-2, 256  КАС України, суддя, -  

ПОСТАНОВИВ:    

Позов   задовольнити повністю.  

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  починаючи   19 травня  2010 року по 06 грудня 2010 року протиправною.    

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2  підвищення  до пенсії у розмірі   , передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». за період, починаючи з 19 травня 2010 по 06 грудня  2010  року.    

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області виконати дану постанову негайно.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.  

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів  з дня її отримання сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду через Заставнівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.  

                Суддя