Справа № 2-8247\10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И  

03 грудня 2010 року Дарницький   районний суд   міста  Києва в складі:  

головуючого – судді                                                                                                  Коренюк А.М.  

при секретарі                                                                                                                 Чуприні І.В.  

з участю позивача                                                                                                      ОСОБА_1  

представника позивача                                                                     ОСОБА_1,  ОСОБА_2  

відповідача                                                                                                              ОСОБА_3  

відповідача                                                                                                                 ОСОБА_4  

представника відповідача                                                                                          ОСОБА_5  

представника третьої особи                                                                                   Яременко В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, третя особа Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, суд –  

  В С Т А Н О В И В:  

  У вересні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, третя особа Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок залиття квартири. Мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Поверхом вище у квартирі № 7 зареєстровані відповідачі. 19.06.2010 року відбулося залиття їхньої квартири гарячою водою, яке згідно акту третьої особи, є недбале ставлення відповідачів, як мешканців квартири № 7 до санітарно-технічного та інженерного обладнання квартири, а також самовільне втручання в систему гарячого водопостачання. В результаті залиття було зіпсовано внутрішнє оздоблення конструктивних елементів квартири (стеля, стіни, підлога) двох кімнат, коридору, кухні, пошкоджено електропроводку, розетки, вимикачі, люстри, електричний дзвінок, деформовані та непридатні для використання двоє міжкімнатних і вхідні двері, два дерев»яні віконні блоки, зіпсовані меблі. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно висновку № 138/15 від 15.11.2010 року спеціаліста Київського судово-експертно-консультаційного центру «Будівельник» для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття квартири 19.06.2010 року складає 24 004 грн. 20 коп. Крім того, для відновлення пошкодженого майна було придбано світильник вартістю 150 грн., електричний дзвінок вартістю 35 грн. 99 коп., виконано часткову заміну кухонного куточка, вартістю 480 грн. 90 коп., виготовлено та встановлено двоє метало пластикових вікон, вартістю 3 220 грн. 00 коп., а всього матеріальних збитків завдано на загальну суму – 24 671 грн. 09 коп.  

Внаслідок залиття квартири їм завданого моральної шкоди, яку вони оцінюють в суму 10 000 грн., який обґрунтовується тим, що вона є пенсіонеркою, а син – інвалід 2 групи, навчається та потребує постійного лікування дорогими лікарськими засобами, у зв»язку з чим, будучи на пенсії, вона вимушена працювати. Доходи, які вони отримують, не завжди вистачає для нормальних умов проживання у зв»язку з інтенсивним лікуванням сина, а проведення ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі потребує додаткових витрат. Це призводить до відмови від необхідного лікування, погіршення їх із сином здоров»я, моральних і фізичних страждань. Після залиття квартири вони були позбавлені нормальних санітарних умов проживання – не могли приготувати їжу через відсутність електроенергії, доводилося спати на підлозі, так як меблі були винесені з квартири, а покриття знято з підлоги, тому що змокло, проживали при відкритих дверях та вікнах у зв»язку з підвищеною вологістю в квартирі. Син змушений тимчасово проживати у родичів та друзів. Щоб відновити санітарний стан квартири, вони змушені постійно відмовляти собі в необхідному, позичати гроші тощо.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, діюча в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, на підставі довіреності від 01.09.2010 року (а.с.52), та їх представник     ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 30.11.2010 року (а.с. 147, 148), позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, стягнути солідарно з відповідачів 24 671 грн. 09 коп. - матеріальних збитків,  10 000 грн. – моральної шкоди, 2 006 грн. 51 коп. – державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та вартість проведеного дослідження квартири.  

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності від 07.10.2010 року (а.с.46), позовні вимоги не визнали у цілому, просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність, вважаючи, що вони не являються належними відповідачами згідно даних правовідносин, оскільки саме з винних дій працівників ЖЕДу № 223 КП «Господар», які встановили заглушки на трубопроводах холодного та гарячого водопостачання в їх квартирі, одну із яких без будь-якого втручання людини, зірвало напором води, відповідно відбулося залиття квартири.  

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотніми повідомленнями рекомендованих листів. Про причини своєї неявки не повідомили. За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за їх відсутності на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.  

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивачів від Комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва Яременко В.В., діюча на підставі довіреності № 1779 від 03.09.2010 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_11,      ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.  

Судом встановлено, що згідно довідки форми № 3, виданої ЖЕД № 223 КП «Господар» та Свідоцтва про право власності на житло (а.с.11, 8) позивачі - є зареєстрованими мешканцями та співвласниками квартири АДРЕСА_1.  

Згідно акту, затвердженого ЖЕД-223 КП «Господар» від 21.06.2010 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 внаслідок недбалого ставлення квартиронаймачів вище розташованої квартири № 7 до санітарно-технічного та інженерного обладнання квартири, а також самовільного втручання мешканців квартири в систему гарячого водопостачання (а.с. 12-13).  

Відповідачі, будучи присутніми в ході розгляду справи не заперечували, що саме з їх квартири відбулося залиття квартири позивача. Вважаючи, що саме з вини ЖЕД-223 КП «Господар» відбулося самовільне, протизаконне втручання в систему водопостачання – встановлення заглушок, одна з яких від натиску води була зірвана, проте доказів на їх підтвердження не надали.  

Суд, надавши оцінку правовій позиції відповідачів, вважає її такою, що не заслуговує на увагу, оскільки остання заснована виключно на їх поясненнях без наданих підтверджуючих доказів, тому суд розцінює їх як такі, що будуються на припущеннях.  

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості ремонту квартири по АДРЕСА_1 (залиття з квартири № 7 з вини мешканців), складений КП «Господар» в поточних цінах станом на 24.06.2010 року (а.с.14), становить 23,41440 тис. грн., проте для суду не є зрозумілою написання такої суми, підстави її розрахунку тощо, відповідно критично ставиться до даного доказу.  

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно Висновку № 138/15 від 15.11.2010 року спеціаліста Київського судово-експертно-консультаційного центру «Будівельник» для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття квартири 19.06.2010 року, зробленого за заявою позивача, складає 24 004 грн. 20 коп. (а.с. 112-116).  

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Згідно п.1 Розділу Х Правових позицій, висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв»язку з винятковими обставинами у 2008 році, у спорах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди. У зв’язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди. Розмір заподіяної шкоди, якщо відповідач його оспорює, повинен довести позивач і якщо позивач відмовляється від проведення судової експертизи для визнання суми заподіяних збитків, то позов про відшкодування шкоди задоволений бути не може.  

Від проведення судової експертизи для визначення суми заподіяних збитків позивачі відмовилися, надавши до суду вищезазначений Висновок № 138/15 від 15.11.2010 року спеціаліста Київського судово-експертно-консультаційного центру «Будівельник», й посилаючись на нього, як на підставу свої вимог та спростування заперечень відповідачів, й просили суд взяти його за основу при вирішенні даного спору.  

Проте суд критично ставиться до такого Висновку спеціаліста, та давши йому правову оцінку, вважає його таким, що не може бути покладений в основу рішення, оскільки не є висновком експерта, який мав згідно чинного законодавства попереджатися про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України й відповідати вимогам чинного законодавства, безпосередньо Закону України «Про судову експертизу», Положення «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів», Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз» тощо.  

Суд вважає, що даний Висновок спеціаліста не ґрунтується на законодавчому обґрунтуванні, попри цьому ним використана інструктивно-нормативна література (а.с.13), що суперечить Закону України «Про судову експертизу», вищезазначеним нормативно-правовим актам, не відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».  

Обов»язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Проте позивач, звертаючись до суду, не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків.  

Оскільки позивачем не надані належні докази по справі, суд розцінює доказування позивача, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.  

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Проте, дані докази позивача не обґрунтовані та не доведені, відтак розцінюються як такі, що не містять достатньої та належної інформації про предмет доказування.  

Обставини справи, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.  

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги    позивача в частині відшкодування матеріальних збитків не доведені, відтак законні підстави для задоволення позову в цій частині судом не встановлені.  

Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України, з урахуванням п.1 Розділу Х Правових позицій, висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв»язку з винятковими обставинами у 2008 році, за відсутності спростовуючих позовні вимоги доказів, суд вважає, що залиття квартири позивачів відбулось з вини відповідачів.  

 Від проведення судово-технічної експертизи щодо вирішення питання з якої причини виникло залиття квартири, останні відмовилися. Проте, розмір заподіяної шкоди, якщо відповідачем оспорюється, обов»язок доказування покладається на позивача, й оскільки позивач відмовився від проведення судової експертизи для визнання суми заподіяних збитків, то позов про відшкодування шкоди задоволений бути не може.  

Суд, надавши оцінку поясненням позивачів, письмовим доказам в частині відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступіню вини відповідачів, які завдали моральної шкоди позивачам внаслідок дій, що вплинули на права позивача, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині частково, й оцінює її в розмірі 4 000 грн.  

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.  

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., проте суд вважає, що не всі підстави, на які посилається позивач є належними та обґрунтованими, а саме те, що вона є пенсіонеркою, а син – інвалід 2 групи, навчається та потребує постійного лікування дорогими лікарськими засобами, у зв»язку з чим, будучи на пенсії, вона вимушена працювати. Доходи, які вони отримують, не завжди вистачає для нормальних умов проживання у зв»язку з інтенсивним лікуванням сина.  

Проте, суд приймає до уваги й ті обставини, які мають суттєве значення та впливають на задоволення вимог відшкодування моральної шкоди, а саме те, що позивачі після залиття квартири були позбавлені нормальних санітарних умов проживання.  

Таким чином, судом встановлений факт понесеної моральної шкоди позивачами, що виявилася у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв»язку із пошкодженням їх майна (пункт 3 частини 2 статті 23 ЦК України), та оцінює її у розмірі 4 000 грн.  

Відповідно до пункту 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.  

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.  

Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  

Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 386 грн. 51 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу, а всього 507 грн. 02 коп. (а.с.1-3).  

Оскільки судом позов задоволено на 10%, тому судові витрати присуджуються  позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить  50 грн. 65 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

На підставі вищевикладеного, ст. 23, 1166, 1167, 1190 ЦК України, Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”,   керуючись   ст.ст. 6, 7, 10, 15, 57, 60, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, третя особа Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_7 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди та 50 грн. 65 коп. державного мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 4 050 (чотири тисячі п»ятдесят) грн. 65 (шістдесят п»ять) коп.  

В решті позовних вимог – відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.  

Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя:                                                                                                                        Коренюк А.М.