Справа № 2-7928/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

07 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого:                              судді Козлова Р.Ю.,  

при секретарі:                             Адерейко Т.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Фонду сприяння інвестиціям та приватизації до ОСОБА_1, третя особа – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Експрес-Банк», про визнання правочинів недійсними,  

В С Т А Н О В И В:  

У жовтні 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 26 липня 2005 року між відповідачем та АБ «Експрес-Банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії, згідно з умовами якого банк надав відповідачеві відновлювану кредитну лінію з лімітом максимальної заборгованості 8 585 000 грн. строком користування до 26 липня 2010 року та зі сплатою 18% річних. З метою забезпечення виконання відповідачем основного зобов’язання, 21 вересня 2005 року між позивачем та кредитором – третьою особою по справі, укладено договір поруки. Крім того, 21 вересня 2005 року між сторонами даної справи укладено Рамкову угоду «Про надання фінансової підтримки (допомоги) Фонду сприяння інвестиціям та приватизації». Посилаючись на те, що дані договори не відповідають вимогам закону та порушують права Фонду, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги та визнати вказані правочини недійсними.  

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.  

Представники відповідача позов визнали в частині визнання недійсними договору поруки та тих положень Рамкової угоди, які стосуються укладання договору поруки. Проти задоволення позову в іншій частині заперечували.  

Представники третьої особи заперечували проти задоволення позову в частині визнання договору поруки недійсним. Щодо вирішення спору в іншій частині поклалися на розсуд суду.  

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.  

Судом встановлено, що 26 липня 2005 року між відповідачем та АБ «Експрес-Банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії, згідно з умовами якого банк надав відповідачеві відновлювану кредитну лінію строком користування до 26 липня 2010 року та зі сплатою обумовлених сторонами відсотків річних. 21 вересня 2005 року між позивачем та кредитором – третьою особою по справі, укладено договір поруки, відповідно до умов якого позивач зобов’язався відповідати перед третьою особою за виконання відповідачем кредитного зобов’язання.  

Також, 21 вересня 2005 року між сторонами даної справи укладено Рамкову угоду Про надання фінансової підтримки (допомоги) Фонду сприяння інвестиціям та приватизації». Відповідно до умов даної угоди відповідач зобов’язався надати позивачеві безвідкличну фінансову підтримку в сумі 200 000 грн. Позивач, у свою чергу, зобов’язався використати кошти фінансової допомоги за цільовим призначенням та виступити фінансовим поручителем відповідача за виконання ним вищевказаного кредитного зобов’язання перед банком.  

Відповідно до правила ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).  

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання рамкової угоди недійсною представник позивача посилається на те, що Фонд не є фінансовою установою, не має права виступати поручителем іншої особи за комісійну винагороду, а відтак дана угода є недійсною з огляду невідповідності її умов вимогам закону.  

Разом з тим, з умов Рамкової угоди вбачається, що визначені п.1.1.1 договору грошові кошти за своєю природою є безвідкличною фінансовою допомогою, яку відповідач зобов’язується надати позивачеві, а позивач, у свою чергу, зобов’язується використати надану допомогу за цільовим призначенням. Оскільки даний правочин не містить жодних положень, згідно яких праву позивача на отримання вказаних коштів кореспондує його обов’язок виступити поручителем відповідача за виконання ним кредитного зобов’язання перед третьою особою, визначення представником позивача зазначеної фінансової допомоги як комісійної винагороди за укладання договору поруки суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормі ст.1011 ЦК України.  

Позовні вимоги в частині визнання договору поруки суд також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.  

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб   в межах заявлених ними вимог   . Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним пред’явлені позивачем до ОСОБА_1, тобто до особи, яка не є стороною даного правочину.  

Оскільки згідно ч.1 ст.33 ЦПК України в редакції, що діє на момент розгляду судом даної справи, суд може здійснити заміну неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача   винятково за клопотання позивача,   а представник позивача своїм правом заявити таке клопотання в ході розгляду справи не скористався, позовні вимоги в цій частині також підлягають залишенню без задоволення.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 1011 ЦК України, 3, 10, 33, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:  

  Позов Фонду сприяння інвестиціям та приватизації до ОСОБА_1, третя особа – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Експрес-Банк», про визнання правочинів недійсними – залишити без задоволення.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  СУДДЯ