Справа № 2-8125/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Топал А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Внутрішня виконавча служба” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача про стягнення 6841 грн. заробітної плати, 12250 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 15305,62 грн. моральної шкоди, зобов’язання ТОВ “Внутрішня виконавча служба” видати трудову книжку, відшкодувати судові витрати, посилаючись на те, що протягом 19.04.2010 р.-16.07.2010 р. працював у ТОВ “Внутрішня виконавча служба”, обіймав посаду юриста із посадовим окладом 3500 грн., при цьому трудовий договір із ним було укладено тільки 1.07.2010 р. та при звільненні відповідач не видав трудову книжку, не провів розрахунок по заробітній платі, починаючи з 19.04.2010 р., що призвело до душевних страждань.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представники ТОВ “Внутрішня виконавча служба” ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність, пояснивши, що наказом №10-к від 16.07.2010 р. ОСОБА_1 звільнено з роботи з 16.07.2010 р. за власним бажанням на підставі його заяви, із зазначеним наказом він був ознайомлений та повідомлений керівництвом, що може забрати трудову книжку, отримати повний розрахунок при звільненні. Однак позивач відмовився забрати свою трудову книжку, розрахунок, не мотивуючи своїх дій. ОСОБА_1 було поштовим переказом перераховано необхідну суму грошових коштів, цінним листом з описом вкладення відправлена трудова книжка.
Судом встановлено що наказом ТОВ “Внутрішня виконавча служба” №9-к від 1.07.2010 р. ОСОБА_1 було зараховано на роботу на посаду юриста, того ж числа із ним було укладено трудовий договір №01.
Встановлено, що 16.07.2010 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням.
Наказом ТОВ “Внутрішня виконавча служба” №10-к від 16.07.2010 р. ОСОБА_1 з 16.07.2010 р. звільнено з займаної посади за ст.38 КЗпП України, підстава: заява ОСОБА_1 від 16.07.2010 р.
Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Судом не встановлено порушення чинного законодавства та прав ОСОБА_1 при звільненні з роботи, оскільки його було звільнено того ж дня, на якому він наполягав, рішення про звільнення прийнято уповноваженим на те органом і відповідає вимогам чинного законодавства; не з вини відповідача в день звільнення позивача ОСОБА_1 не були виплачені всі належні йому суми, видано трудову книжку. Посилання ОСОБА_1 на те, що трудову книжку не було йому видано навмисно, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки позивач в судовому засіданні не надав жодних доказів в їх підтвердження.
З наданих суду документів, пояснень сторін вбачаться, що ОСОБА_1 із наказом про звільнення був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на наказі, в день звільнення був повідомлений, що може забрати трудову книжку та отримати повний розрахунок, що підтвердив ОСОБА_1 в судовому засіданні, фактично ним оспорювалася сума до виплати. Із власних підстав ОСОБА_1 не отримав свою трудову книжку, не з вини відповідача в день звільнення ОСОБА_1 йому не були виплачені всі належні йому суми, тому суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його посадовий оклад складає 3500 грн., тому, що вони спростовуються наданими суду наказом ТОВ “Внутрішня виконавча служба” №9-к від 1.07.2010 р., трудовим договором №01 від 1.07.2010 р., за якими посадовий оклад ОСОБА_1 складає 900 грн.
Суд, враховуючи викладене, надані суду документи, знаходить вимоги позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати з 19.04. по 30.04.2010 р., за червень 2010 р., з 1.07. по 15.07.2010 р., яка мала бути нарахована виходячи з посадового окладу у 3500 грн., в розмірі 6841 грн. необґрунтованими, в судовому засіданні позивачем не надано жодного доказу, що його посадовий оклад складав 3500 грн. Позивач в позовній заяві зазначає, що йому невиплачена заробітна плата з 19.04. по 30.04.2010 р. і за червень 2010 р., наполягав, що 19.04.2010 р. був допущений до роботи, на підтвердження цього просив допитати свідка ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з відповідачем на момент, коли він приступив до фактичного виконання роботи. При цьому наявні в матеріалах докази свідчать про те, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду юриста в порядку переведення, а отже до моменту укладення трудового договору з відповідачем позивач займав іншу посаду в іншому підприємстві.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З огляду на положення зазначеної норми закону, визначальним для трудового договору є те, що особа за угодою з роботодавцем зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а останній зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Підлягання внутрішньому розпорядку означає, зокрема, те, що робочий час встановлюється не особою, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавецем із додержанням норм законодавства про працю щодо тривалості робочого часу. Крім того, особливістю трудового договору є також те, що оплата за виконану роботу у формі заробітної плати провадиться регулярно, в установлені для її виплати строки.
Разом з тим, в ході розгляду даної справи не було здобуто належних доказів того, що з 19.04. по 30.04.2010 р. і у червні 2010 р. між сторонами виникли саме правовідносини, які мають вищенаведені ознаки трудових, а не цивільно-правові відносини щодо представництва інтересів клієнтів відповідача в судах та державних органах різного рівня на підставі виданих довіреностей. Посилання позивача на покази свідка ОСОБА_3, як на підтвердження фактичного допущення до роботи саме 19.04.2010 р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки даний свідок звільнений за власним бажанням з 31.05.2010 р., а отже на момент прийняття на роботу позивача свідок не працював у товаристві.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факту заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань, заподіяних будь-якими діями відповідача, тому в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки в судовому засіданні не було надано належних доказів порушення прав позивача з боку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач 14.10.2010 р. поштовим переказом перерахував позивачу розрахунок при звільненні, доказом чого є фіскальний чек №7012 від 14.10.2010 р. про електронний переказ ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, цінним листом з описом вкладення за тією ж адресою відправлена трудова книжка позивача. Як вбачається з реквізитів, що зазначені в позовній заяві, позивач проживає за цією адресою і на даний час. Таким чином, передбачені трудовим законодавством обов’язки відповідача щодо виплати нарахованої заробітної плати та видачі трудової книжки виконані в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,94,116,117,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.3,4,10,1,60,209,212-215,290 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ “Внутрішня виконавча служба” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ