Справа № 2-1832/10

2010 року

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

14 грудня 2010 року                                         м.Вінниця  

 Староміський  районний суд  м.Вінниці в складі:  

головуючого судді:  Чернюка І.В.,

при секретарі:         Бойко Ю.О.,

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі – продажу нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1, ОСОБА_2, 01.11.2010 року, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі – продажу нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивує тим, що 10.08.2010 року вони відповідно до попередньої домовленості уклали з ОСОБА_4, який діяв в інтересах громадянки ОСОБА_5 за генеральною довіреністю, договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 23/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2009 року. Відповідно до вказаного договору вони придбали вказані частики будинковолодіння в рівних частках. Також у їх користування для обслуговування будинку та ведення особистого господарства відійшла частка земельної ділянки, яку ОСОБА_5 успадкувала від померлого ОСОБА_6 Іншими співвласниками будинковолодіння є ОСОБА_7 – 8/25 часток; ОСОБА_8 – 23/100 частки; ОСОБА_9 – 11/50 частки. У ОСОБА_5 самовільно збудованих будівель не має, але є самовільно збудована споруда під літерою «а» у іншого співвласника. Однак, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу частки нерухомого майна вони не мали змоги. Між ними досягнуто всіх істотних умов щодо договору. Просили визнати договір купівлі – продажу нерухомого майна від 10.08.2010 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_5 з другої сторони дійсним. Відповідно до договору купівлі – продажу від 10.08.2010 року визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних долях на 23/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд №АДРЕСА_1, які належали згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26876521 від 30.07.2010 року ОСОБА_5.  

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов  підтримали за обставин, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

 Представник відповідача позов визнав. Не заперечував щодо його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників,  дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.  

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Між сторонами виникли договірні правовідносини та правовідносини щодо вчинення правочинів, які регулюються цивільним законодавством України.

Стаття 219 ЦК визначає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одно
стороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено,
що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Стаття 220 ЦК України правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору,) але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що 10.08.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до попередньої домовленості уклали з ОСОБА_4, який діяв в інтересах громадянки ОСОБА_5 за генеральною довіреністю, договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 23/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2009 року. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали вказані частики будинковолодіння в рівних частках.  

Також у їх користування для обслуговування будинку та ведення особистого господарства відійшла частка земельної ділянки, яку ОСОБА_5 успадкувала від померлого ОСОБА_6

Іншими співвласниками будинковолодіння є ОСОБА_7 – 8/25 часток; ОСОБА_8 – 23/100 частки; ОСОБА_9 – 11/50 частки. У ОСОБА_5 самовільно збудованих будівель не має, але є самовільно збудована споруда під літерою «а» у іншого співвласника. Однак, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу частки нерухомого майна вони не мали змоги. Між ними досягнуто всіх істотних умов договору: а саме: предмет договору (частина будинковолодіння, ціна договору), відбулось повне виконання договору.

Як судом встановлено, договір купівлі-продажу частини будинковолодіння відповідав справжній волі осіб, які його вчинили, що підтверджено ними в судовому засіданні. Нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу перешкоджала така обставина, як здійснення іншим співвласником будинковолодіння самовільної прибудови на земельній ділянці на якій розташований спірний будинок. Ця обставина не залежала від волі сторін правочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір купівлі – продажу нерухомого майна від 10.08.2010 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_5 з другої сторони слід визнати дійсним. З  позивачами в рівних частках слід визнати право власності на 23/100 частин будинковолодіння №АДРЕСА_1.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 219, 220, 626, 628, 629, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -                            

  в и р і ш и в :  

Позов задовольнити.

Визнати договір купівлі – продажу нерухомого майна від 10.08.2010 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_5 з другої сторони дійсним.

Відповідно до договору купівлі – продажу від 10.08.2010 року визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних долях на 23/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд №АДРЕСА_1, які належали згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26876521 від 30.07.2010 року ОСОБА_5.           

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці.  

Повний текст рішення суду виготовлено 17.12.2010 року.  

Суддя: