ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року Справа № 2-а-3437/10
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Рукаса М.С.,
за участю сторін:
позивача не з’явилася,
представника відповідача не з’явилася,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
05 листопада 2009 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення не виплачується, просить поновити строк для звернення до суду з даним позовом, визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку відносно невиплати підвищення до пенсії, позивачу як «Дитині війни», з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, зобов’язати відповідача здійснити позивачу виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як «Дитині війни» з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 07.07.2010 р. постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач просив застосувати річний строк звернення до адміністративного суду. У запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 та не оспорюється відповідачем - УПФУ у м. Сєвєродонецьку.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), зі змінами Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року)та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11 грн.
Згідно із ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19 грудня 2006 року, - у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином, суд вважає, що починаючи з 09 липня 2007 року, тобто з моменту рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», - відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з розміру, зазначеного в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 147 Конституції України, - визнання неконституційними законів України є виключно компетенцією Конституційного Суду України.
Згідно з п.1. ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за вказаний період задовольнити частково, а саме визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007 року. За період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року суд відмовляє за необґрунтованістю у зв’язку з вищевикладеними обґрунтуваннями.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 1 квітня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за вказаний період задовольнити частково, а саме визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2008 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат. За період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року суд відмовляє за необґрунтованістю у зв’язку з вищевикладеними обґрунтуваннями.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав шляхом розгляду справи по суті заявлених вимог підлягають задоволенню. Суд зазначає при цьому, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони поновлюється судом.
Оскільки позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів суд, враховуючи викладене, вважає за необхідне, поновити його позивачу.
Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічні положення містяться і у ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд враховує, що строк позовної давності відрізняється від строку, вказаному у ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є строком, за який може бути стягнута певна сума пенсії.
Також суд враховує, що відповідно до преамбули і п.13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» під розміром і виплатою пенсії розуміється пенсія з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством. Таким чином, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, включено до пенсії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Оскільки позивач є людиною похилого віку, визнана «дитиною війни» у встановленому Законом порядку, є пенсіонером, суд, враховуючи її майновий стан, доходить до висновку про можливість та необхідність звільнення позивача від сплати судових витрат.
При звертанні до суду позивач сплатила судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок, і, оскільки суд дійшов висновку про звільнення позивача від сплати судових витрат, зазначена сума підлягає поверненню на користь позивача з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька.
На підставі наведеного і ст.ст. 6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 та п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положень Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 9, 11, 12, 17, 18, 88, 99, 112, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як «дитині війни» у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Повернути з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ: М.С. РУКАС