ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року Справа № 2-а-3487/10
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Рукаса М.С.,
за участю сторін:
позивача не з’явилася,
представника відповідача не з’явилася,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про бездіяльність УПФУ у м. Сєвєродонецьку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ВСТАНОВИВ:
28.01.2010 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення не виплачується, просить визнати бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку по нарахуванню та виплаті їй щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не в повному обсязі незаконною за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, зобов’язати УПФУ м. Сєвєродонецьк нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати УПФУ м. Сєвєродонецьк нараховувати та виплачувати в подальшому позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 08.07.2010 р. постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач просив застосувати річний строк звернення до адміністративного суду. У запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 03.12.2001 року, та не оспорюється відповідачем - УПФУ у м. Сєвєродонецьку.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VІ було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 гривні та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося та вказана Постанова Кабінету Міністрів суперечить принципам верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х IV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Крім того, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІУ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІУ.
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Відповідно п. 1. ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з того ж часу з урахуванням фактично здійснених виплат.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
Позивач не просить поновити строк для звернення до суду.
Однак за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони поновлюється судом.
Суд бере до уваги, що позивач у січні 2010 року зверталася до УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою щодо одержання надбавки дітям війни, однак 26.01.2010 року їй було відмовлено в цьому. Тому суд вважає, що позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод і інтересів з 26.01.2010 року, тобто з моменту, коли їй було відмовлено в надбавці до пенсії УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, а отже строк позовної давності пропущений не був.
Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічні положення містяться і у ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд враховує, що строк позовної давності відрізняється від строку, вказаному у ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є строком, за який може бути стягнута певна сума пенсії.
Також суд враховує, що відповідно до преамбули і п.13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» під розміром і виплатою пенсії розуміється пенсія з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством. Таким чином, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, включено до пенсії.
Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд зазначає наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», положення ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінено і не скасовано. Більш того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: «державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами».
Тому, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до пункту 7 глави 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ, з метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році надати право Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2010 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії в 2010 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2010 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуюся на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, позовні вимоги щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, - суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів, про захист яких вона просить як «дитина війни» та визнає протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як «дитині війни» у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року, оскільки дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача при нарахуванні пенсії виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни» здійснювати в подальшому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги позивача стосуються правовідносин, які можуть або не можуть виникнути у майбутньому, що позбавляє суд можливість визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Оскільки позивач є людиною похилого віку, визнана «дитиною війни» у встановленому Законом порядку, є пенсіонером, суд, враховуючи її майновий стан, доходить до висновку про можливість та необхідність звільнення позивача від сплати судових витрат.
При звертанні до суду позивач сплатила судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок, і, оскільки суд дійшов висновку про звільнення позивача від сплати судових витрат, зазначена сума підлягає поверненню на користь позивача з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька.
На підставі наведеного і ст.ст. 6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 9, 11, 12, 17, 18, 88, 99-102, 112, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про бездіяльність УПФУ у м. Сєвєродонецьку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як «дитині війни» у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Повернути з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ: М.С. РУКАС