Справа №22ц-6673,2010р.     Головуючий в 1-й інстанції  

    Ігнатенко О.Й.  

Категорія: 56     Доповідач – Цуканова І.В.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

       2010   року   листопада   місяця « 15  » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

      Головуючого – Цуканової І.В.

      Суддів: Полікарпової О.М.,

              Бездрабко В.О.

      при секретарі – Кримцевій І.І.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3  на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «11» серпня 2010 року

за позовом  

  ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м.Херсона, треті особи – органи опіки та піклування Комсомольського району м.Херсона, ОСОБА_4, ОСОБА_5,   про виключення домоволодіння з акту опису та арешту майна,  

        В С Т А Н О В И Л А:  

      У листопаді 2009р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив виключити 71/100 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (далі домоволодіння) з акту опису та арешту майна, складеного відповідачем 15.12.2008р.. Покликався при цьому на те, що описом та арештом частини домоволодіння порушено права його малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

 Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 11.08.2010р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

 З 02.09.1994р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться у зареєстрованому шлюбі /а.с.10/, мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження /а.с.9/.  

 З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 28.09.2000 року придбав 71/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 /а.с. 11/.      

 11.01.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким позичальник ОСОБА_3 отримав від позикодавця ОСОБА_5 252500 грн. та зобов’язався повернути отриману суму до 31.07.2008 року. Пунктом 8 цього договору передбачено, що у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань звернення стягнення проводиться будь-якими передбаченими чинним законодавством способами.

 27.11.2008 року було видано виконавчий напис нотаріуса, реєстрований номер №5332, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 252500 грн., який передано на виконання ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсона /а.с.39/.

 03.12.2008 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по зазначеному виконавчому напису запропоновано ОСОБА_3 добровільне виконання виконавчого напису у встановлений цією ж постановою строк.  

 За заявою боржника про накладення арешту на належні йому 71/100 частини АДРЕСА_1 15.12.2008 року державним виконавцем було описане зазначене нерухоме майно без будь-яких зауважень або заяв зі сторони присутніх /а.с. 7-8/.

 Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд виходив з того, що у діях державного виконавця відсутні будь-які порушення при виконанні виконавчого провадження.

 Суд не погодився з доводами позивача про необхідність згоди органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 для відчуження житлового будинку, оскільки така згода необхідна при укладенні правочинів щодо нерухомості і не потребується в ході примусового виконання виконавчого документу.  

 Крім того, за думкою суду, позивач не має права на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки згідно ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», право звернення до суду із позовом про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту має право не боржник, а особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.  

 Судом також не прийнято до уваги доводи позивача про порушення державним виконавцем прав його дружини ОСОБА_4, оскільки остання із самостійними вимогами до суду не зверталася.  

 Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.

 Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

 Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки вони тотожні доводам позивача при розгляді справи місцевим судом, яким дана відповідна юридична оцінка та зводяться до відтворення змісту нормативних актів, які, за думкою апелянта, регулюють спірні правовідносини.

 Керуючись ст.ст. 303,308,315, п. 1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -

  УХВАЛИЛА:  

      Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

 Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 11 серпня 2010 року залишити без змін.  

      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

  Головуючий:  

  Судді: