Судове рішення #12545443

      

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

 Справа № 22ц –14006/ 2010                        Головуючий по 1-й інстанції

              Андрущенко С.А.

 Суддя-доповідач: Дорош А.І.

            Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н ЕМ   У К Р А Ї Н И  

 

         

10 листопада 2010 року                          м. Полтава

 Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:      Обідіної О.І.

Суддів:         Дорош А.І.,     Драниці Ю.В.

 при секретарі        Киві А.М.

      за участю

 позивача    ОСОБА_3

 відповідача ОСОБА_4        

 представника відповідача   ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м. Полтаві   апеляційну скаргу     ОСОБА_4

 на   рішення Ленінського  районного суду м. Полтави від  08 вересня   2010 року

 по   цивільній справі за  позовом    ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

 Колегія  суддів,  заслухавши  доповідь  судді-доповідача Дорош А.І. , -  

                      В С Т А Н О В И Л А :  

 У липні 2010 року  ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що з 29.10.1991 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які перебувають на її утриманні. З листопада 2009 р. відповідач матеріальної допомоги не надає. Син є студентом 1 курсу Полтавської державної аграрної академії, стипендію не отримує, ніде не працює, доходів не має. У зв»язку з продовженням навчання після досягнення повноліття,  син потребує матеріальної допомоги батька. Просила суд стягнути з відповідача на утримання сина на свою користь аліменти в розмірі 25% від доходу щомісячно і до закінчення сином навчання, але не довше як до досягнення ним 23 років.

    Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від  08 вересня  2010 року    позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволений частково.

 Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, до закінчення навчання, але не довше досягнення ним 23 років на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, починаючи з 30.07.2010 року.

 Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн.

        В апеляційній скарзі    відповідач ОСОБА_4  просить вищевказане  рішення місцевого суду скасувати та  ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

  Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Згідно ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

 Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України  підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є неправильне застосування норм матеріального   права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами,   сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який навчається в Полтавській аграрній академії на заочній формі навчання за бюджетом.

 Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що   відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу в період навчання сина,  також врахував, що відповідач  сплачує  аліменти на утримання неповнолітньої дочки, але вказав, що син має можливість працевлаштуватися, оскільки навчається на заочній формі навчання;  витрат по оплаті навчання не несе.

   Однак, встановивши вищевказані обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, при цьому не врахувавши наступне.  

 Згідно ч.1 ст. 199  СК України якщо неповнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.  

 Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»  обов»язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов»язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв»язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

    

 Як встановила колегія суддів, при ухваленні рішення місцевий суд  не звернув увагу на  те, що згідно діючого законодавства обов»язок відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатися  після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов»язкової сукупності вищевказаних юридичних обставин, які місцевим судом були встановлені, але не враховані  при ухваленні судового рішення.       

 Дійсно, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є студентом 1-го курсу  Полтавської аграрної академії заочної форми навчання терміном з 07.12.2009 р. по 21.12.2013 р. за бюджетом, що підтверджується довідкою № 689 від 17.08.2010 року (а.с.16).

 Останній ніде не працює, доходів не має,  хоча є повнолітнім та працездатним.

 Із матеріалів справи не вбачається, що у зв»язку з навчанням сина позивач несе додаткові матеріальні витрати і які саме. Позивачем  не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, що у зв»язку з продовженням навчання існує потреба у матеріальній допомозі  від батька на утримання сина, який навчається на заочній формі   за бюджетом.

 Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених  цим Кодексом.

 Таким чином, колегією суддів не встановлено сукупності тих юридичних фактів, які  б вказували на обов»язок відповідача утримувати повнолітнього сина ОСОБА_6, який продовжує навчання.

 Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.  

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,   колегія суддів, -

  В И Р І Ш И Л А :  

      Апеляційну скаргу    ОСОБА_4   задовольнити.

 Рішення   Ленінського  районного суду  Полтавської області від   08 вересня      2010 року   скасувати та ухвалити нове  рішення по суті позовних вимог.

  

 У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання    відмовити.

 Рішення набирає законної сили з моменту  його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом  двадцяти днів  з дня набрання ним  законної сили.

  С У Д Д І :  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація