АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –14129/2010 Головуючий по 1-й інстанції
Нечволод В.В.
Суддя-доповідач:Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Прядкіна О.В.
при секретарі Киві А.М.
за участю
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, 3-а особа КП ЖЕД с. Копили Полтавського району та області про визначення порядку користування квартирою , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_2 , -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року позивач звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що згідно договору купівлі продажу від 14.08.2004 р. вона та відповідач ОСОБА_6 придбали квартиру АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках, жилою площею 37,4 кв.м., загальною площею 64,3 кв.м. До 25.03.2005 р. вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу відповідач зайняв всю квартиру, зареєструвався в ній, а вона не має змоги в ній проживати. Від шлюбу вони мають дочку, якій виповнилося 24 роки, у 2010 році вона закінчила Київську військово-медичну академію та отримала направлення на роботу в м. Полтаву, свого житла дочка не має. Враховуючи те, що між нею та відповідачем виникають непорозуміння, дочка буде проживати з нею, просила встановити порядок користування квартирою, яким виділити їй дві кімнати, а відповідачу – одну та зобов»язати КП ЖЕД с. Копили укласти з ними окремі договори найму.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2010 року встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_3
ОСОБА_3 виділено у користування 1-у кімнату (4)-8,5 кв.м, 2-у кімнату (7)-12,4 кв.м з прилеглою до неї лоджією пл.. 1,5 кв.м.
ОСОБА_6 виділено у користування 3-ю кімнату (8)-16,5 кв.м та з прилеглою до неї лоджією 2,0 кв.м.
Інші приміщення квартири, а саме: кухню площею (9)-8,5 кв.м, вбиральню (2)-1,2 кв.м, ванну кімнату площею (3)-2,6 кв.м, коридор (1)-4,8 кв.м., (5)-5,3 кв.м, вбудовану шафу (6)-1,0 кв.м залишено в спільному користуванні всіх співвласників.
Зобов»язано КП ЖЕД с. Копили Полтавського району Полтавської області укласти з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 окремі договори найму на займані ними приміщення в квартирі АДРЕСА_4 та області.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким виділити у користування позивача житлову кімнату площею 8,5 кв.м., у його користування кімнату площею 12,4 кв.м з лоджією площею 1,5 кв.м, залишити у спільному користуванні житлову кімнату площею 16,5 кв.м із лоджією площею 2,00 кв.м, кухню, вбиральню, ванну, коридор, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема судом допущено порушення норм рівності прав власників майна, а саме, його право власності володіти та користуватися тією частиною квартири, що відповідає його частці, тобто ? частині квартири; судом помилково прийнято за встановлений факт твердження позивача про те, що з нею буде проживати дочка, яка в даний час проживає окремо, судом не враховано те, що позивач не зареєстрована та не проживає у спірній квартирі, оскільки значиться зареєстрованою та фактично проживає в іншій області, у спірній квартирі значиться зареєстрованим та проживає тільки він, тому має більшу потребу у житловій площі, ніж позивач.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, з 08.05.1985 р. по 25.03.2005 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 5,9).
Згідно договору купівлі продажу від 14.08.2004 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1, яка є трикімнатною, жилою площею 37,4 кв.м., загальною площею 64,3 кв.м. (а.с. 6).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2004 р. за ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі вказаного договору значиться по ? частині за кожним придбаної квартири на праві приватної спільної часткової власності (а.с. 8).
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що після розірвання шлюбу відповідач, який проживає в ній, без дозволу колишньої дружини-співвласника житла, вселив в квартиру свою співмешканку і перешкоджає їй користуватися квартирою. Оскільки разом з позивачем буде проживати спільна дочка від шлюбу, то визнав за можливе виділити у користування позивачу ті приміщення, які вона просила в позові.
Однак, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як встановила колегія суддів, при ухваленні рішення місцевий суд не звернув увагу на наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_8 фактично не проживає в спірній квартирі та не користується нею. Фактичним її місцем проживання є АДРЕСА_2.
Як пояснив відповідач колегії суддів, вказана квартира отримана ним на сім»ю із 4-х осіб : він, дружина, дочка, син та приватизована на всіх членів сім»ї в рівних частках. В даний час в ній проживає позивач із сином, вона має постійне місце роботи в м. Бердичеві, син перебуває в лавах армії.
Згідно довідки КП ЖЕД с. Копили Полтавського району та області № 125 від 26.07.2010 року у спірній квартирі зареєстрована та проживає одна особа – ОСОБА_6 (а.с. 10).
При зверненні до суду з даним позовом з посиланням на визначення саме такого порядку користування квартирою, позивач вказала, що з нею буде проживати донька від шлюбу, якій виповнилося 24 роки, вона у 2010 році закінчила Київську військово-медичну академію, отримала направлення на роботу в м. Полтаву, свого житла не має.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження посилання позивача про намір дочки жити у квартирі. Як пояснив відповідач, він має тісні стосунки з дочкою, з 30.07.2010 року вона значиться зареєстрованою в АДРЕСА_5 та з серпня – вересня 2010 р. фактично проживає з ним в спірній квартирі.
Крім цього, задовольняючи позов про визначення порядку користування квартирою у спосіб, запропонований позивачем, місцевий суд порушив вимоги матеріального права, зокрема ст..357 ч.1, 358 ч.3 ЦК України щодо рівності часток у праві спільної часткової власності, про право кожного із співвласника на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як встановила колегія суддів, сторони у справі, не скористались цим правом та не вимагають один від одного відповідної матеріальної компенсації у випадку нерівноцінного надання у користування частини спільного майна.
Беручи до уваги фактичні обставини справи, зокрема те, що позивач не проживає в спірній квартирі і не користується нею, має постійне місце роботи в іншій області, дочка сторін фактично проживає у спірній квартирі, позивачем не надано доказів того, що відповідач перешкоджає їй користуватися житлом, не довела що її права, як співвласника квартири, порушені, позивач забезпечена житлом в іншій області і не надала доказів про наміри переїхати в спірну квартиру, змінити місце роботи, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого суду в частині визначення порядку користування квартирою є незаконним, ухвалене з порушенням вимог матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовним вимог.
Приймаючи до уваги те, що відповідач фактично проживає в спірній квартирі, дійсно має більшу потребу у даній житловій площі, ніж позивач, не заперечує проти визначення порядку її користування, колегія суддів приходить до висновку про можливість визначення порядку користування квартирою з урахуванням фактичних обставин справи та взаємовідносин сторін, зокрема, виділити у користування позивача одну кімнату площею 16,5 кв.м, а відповідачеві, який фактично в ній проживає, дві кімнати площею 8,5 кв.м , 12,4 кв.м, відступивши від принципу рівності часток у праві спільної часткової власності, оскільки, виходячи із розміру кімнат, дотримати його не можливо та з урахуванням фактичного проживання дочки сторін в спірній квартирі.
Крім цього, при ухваленні судового рішення місцевим судом допущені порушення вимог процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Згідно ч. 4 т. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст..174 цього Кодексу.
Як вбачається із протоколу попереднього судового засідання від 14.10.2010 року, в якому було ухвалене судове рішення, відповідач заперечував проти позову (а.с. 19-21).
Таким чином, оскільки відповідач позов не визнав, то у попередньому судовому засіданні дана справа не могла бути розглянута по суті, тобто вбачається порушення місцевим судом вищевказаних процесуальних норм.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_6 задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_6.
Виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату(8) - 16,5 кв.м. та прилеглу до неї лоджію пл.. 2,0 кв.м.
Виділити у користування ОСОБА_6 житлову кімнату (7)-12,4 кв.м , прилеглу до неї лоджію пл.. 1,5 кв.м, житлову кімнату (4) – 8,5 кв.м.
Інші приміщення квартири: кухню площею (9)-8,5 кв.м, вбиральню (2)-1,2 кв.м, ванну кімнату площею (3)-2,6 кв.м, коридор (1)-4,8 кв.м., (5)-5,3 кв.м, вбудовану шафу (6)-1,0 кв.м залишити у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_9.
Зобов»язати КП ЖЕД с. Копили Полтавського району Полтавської області укласти з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 окремі договори найму на вказані приміщення в квартирі АДРЕСА_4 та області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :