АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –14248/2010 Головуючий по 1-й інстанції
Сьоря С.І.
Суддя-доповідач:Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Прядкіна О.В.
при секретарі Киві А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Сектору громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Крюківського РВ, Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволений.
Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3. просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам у позові, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.07.1997 р. 7 дистанцією цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці, позивачам ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 (а.я.11).
З 22.11.2003 року по 25.06.2010 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 7,52).
Згідно довідки ТОВ «Добробут» № 781 від 09.07.2009 р. про склад сім»ї і реєстрацію у спірній квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_4 – з 1972 р., ОСОБА_5 – з 1993 р.. ОСОБА_3 – з 2004 р. (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_3 поселилася та проживала у спірній квартирі як член сім»ї співввласника квартири ОСОБА_5
Згідно акту обстеження житлового приміщення від 15.07.2009 р., актів перевірки паспортного режиму від 30.11.2009 р., 22.01.2010 р., складені паспортистами ТОВ «Доробит», відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 не проживає з січня 2009 року (12-14).
Звертаючись у лютому 2009 р. до суду з позовом до ОСОБА_10 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання непрацездатної дружини, ОСОБА_3 вказала, що сімейне життя не склалося, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з лютого 2009 року, спільне господарство ведуть окремо, проживають також окремо (а.с. 16).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони припинили шлюбні стосунки з лютого 2009 року (а.с. 52). Рішення набрало чинності 06.06.2010 р.
Задовольняючи позов, місцевий суд на підставі ст.. 107 ЖК України, 391 ЦК України прийшов до висновку, що відповідач, посилаючись на протиправну поведінку свого чоловіка ОСОБА_5, на заміну замків у квартирі, на те, що її не впускають у квартиру, не надала належних доказів того, що відносно неї вчинялися будь-які протиправні дії, внаслідок яких вона вимушено виселилася із спірної квартири та у ній не проживає, не зверталася до суду за захистом порушених прав, а тому прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 добровільно вибула на постійне місце проживання в інше житлове приміщення квартал 278, б.23. кв. 60 і з вказаного часу у спірній квартирі не проживає, а тому втратила право користування нею.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Як встановлено судом, спірна квартира на праві приватної спільної сумісної власності належить позивачам.
До даних правовідносин місцевим судом застосовано ст.. 107 ЖК України, яка регулює відносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Тому, у даному випадку з огляду на статус спірної квартири дані правовідносини регулюються главою 6 ЖК України – користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду, зокрема ст.. 163 ЖК – збереження жилої площі за тимчасово відсутнім наймачем та членами його сім»ї , у разі тимчасової відсутності наймача або члена його сім»ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених ч. 1, п.п.1,5 ч.3, ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Проте, таке порушення у застосуванні матеріального права є формальним і не вплинуло на правильне вирішення справи.
Крім, цього місцевий суд до даних правовідносин сторін застосував ст.. 391, 405 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Місцевим судом достовірно встановлено і це підтверджується зібраними матеріалами справи, у січні 2009 року відповідач ОСОБА_3 добровільно залишила спірну квартиру, вибула на інше постійне місце проживання, доказів на підтвердження своїх заперечень щодо вчинення позивачами перешкод у користуванні нею не надала, за захистом порушеного права не зверталася.
Посилання відповідача ОСОБА_3 про порушення місцевим судом правил підвідомчості даного спору, не заслуговує на увагу, оскільки згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових , земельних, сімейних, трудових відносин. У даному випадку позивачами не заявлено вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою суду від 11.10.2010 року позовні вимоги до Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області про зобов»язання зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку залишено без розгляду. Дана вимога є похідною від вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житлом і покладання на юридичну особу обов»язку по реєстрації чи зняття з реєстрації особи, що входить до безпосередніх її повноважень, не вказує на наявність публічно-правового спору і не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Також є безпідставним посилання відповідача ОСОБА_3 про наявність поважних причин, з яких вона не проживає у квартирі, а саме внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї, а саме чоловіка ОСОБА_5, який змінив замок на квартирі, не впускає її з дитиною до квартири. В ході судового розгляду відповідачем не надано належних та допустимих доказів в цій частині.
У позовній заяві позивачі наголошували про перешкоджання відповідачем ОСОБА_3 у здійсненні ними прав власності щодо квартири з посиланням на вимог ст..ст. 386 ч.2, 391 ЦК України, обґрунтовуючи тим, що факт реєстрації її у квартирі завдає матеріальної шкоди, оскільки відповідач не сплачує за надані комунальні послуги, які нараховуються.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :