У Х В А Л А
«17» грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Собіни І.М.
суддів: Василевича В.С., Ковалевича С.П.
при секретарі судових засідань Міщук Л.А.
з участю представників сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне копії матеріалів за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу судді Демидівського районного суду від 16 вересня 2010 року про забезпечення позову в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по кредиту,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою судді Демидівського районного суду від 16 вересня 2010 року про забезпечення позову по справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ТзОВ «Явір», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по кредиту накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать: ТзОВ «Явір», що знаходиться за адресою: с. Золочівка Демидівського району Рівненської області, ОСОБА_4, який зареєстрований в АДРЕСА_1, ОСОБА_3, яка зареєстрована у АДРЕСА_2, ОСОБА_2, який зареєстрований у АДРЕСА_2,
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_4, ОСОБА_3 подали на неї апеляційні скарги, в яких вказують на її незаконність та необґрунтованість, постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказують, що постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову і, тим самим, наклавши арешт на все належне їм майно і грошові кошти, суддя місцевого суду задовольнив необґрунтовану заяву позивача ВАТ «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а також порушив вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України, не врахувавши її вимог про співрозмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру заявлених позовних вимог.
Зазначають, що суддя суду першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив вимоги Цивільного процесуального кодексу України, приписи Пленуму Верховного Суду України, норми Конституції України, оскільки не викликав сторін і, тим самим, не надав їм можливості захистити свої законні права та інтереси.
Просять скасувати ухвалу судді Демидівського районного суду від 16 вересня 2010 року про забезпечення позову по даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із позовної заяви та заяви про забезпечення позову Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» 16 березня 2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління та ТзОВ «Явір» було укладено договір відновлюваної кредитної лінії №15, за умовами якого ТзОВ «Явір» отримав у позивача – Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит на суму 1000000 грн. на поповнення обігових коштів, з відсотковою ставкою 23% річних, із строком погашення не пізніше 15 березня 2010 року.
Відповідно до додаткового договору №2 від 29 січня 2010 року до договору відновлюваної кредитної лінії №15 від 16.03.2009 р. остаточний строк повернення кредиту встановлено не пізніше 15 березня 2011 року.
З метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору від 16 березня 2009 року №15 ТзОВ «Явір» передав в заставу певне майно.
Вказаний кредит був наданий під поруку фізичних осіб: ОСОБА_4 відповідно до договору поруки №15/1 від 16.03.2009 р., ОСОБА_3 згідно із договором поруки №15/2 від 16.03.2009 р., ОСОБА_2 відповідно до договору поруки №15/3 від 16.03.2009 р.
Згідно із пунктами 1.1. Договорів поруки №№15/1, 15/2, 15/3 поручитель (ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8) зобов’язується перед кредитором (Рівненським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України») відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором від 16 березня 2009 року №15.
Крім того майновим поручителем ОСОБА_2 було передано в заставу сільськогосподарську техніку, яка знаходиться в с. Золочівка, Демидівського району, Рівненської області.
В позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» вказував, що взяті на себе зобов’язання позичальник та поручителі по вказаних договорах не виконують, що призвело до утворення простроченої заборгованості по кредиту, яка станом на 2 вересня 2010 року склала 1086362,98 грн.
В заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» просив суд першої інстанції накласти арешт на все майно та грошові кошти, належні відповідачам: боржнику ТзОВ «Явір» та поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2
Враховуючи значну суму боргу та з метою забезпечення позову, суддя Демидівського районного суду постановив законну і обґрунтовану ухвалу про забезпечення позову від 16 вересня 2010 року, наклавши арешт на все майно та грошові кошти, що належать ТзОВ «Явір» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2
Виходячи з наведеного, ухвала судді місцевого суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування ухвали судді суду першої інстанції і задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія судів не вбачає.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 315, ч. 1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу судді Демидівського районного суду від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий Собіна І.М.
Судді: Василевич В.С.
Ковалевич С.П.