Копія                                                                                            Справа № 2-а- 2039/2010 р.  

  ПОСТАНОВА  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

 10 грудня  2010  року           Глухівський міськрайонний  суд Сумської області

в складі  головуючого судді       ГЕТЬМАНЕНКО А.І.

 розглянувши  в порядку  скороченого провадження  справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України у м. Глухові  Сумської області про визнання неправомірною  бездіяльності  Управління Пенсійного Фонду України у м. Глухові Сумської області  щодо невиплати у встановленому розмірі  підвищення до пенсії як дитині війни та зобов»язання здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни  за   періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року  , та з подальшою виплатою підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» -  

В С Т А Н О В И В :

30 листопада   2010 року   позивач    ОСОБА_1   зверну в  ся із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що   він  є дитиною війни, однак відповідач неправомірно та всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році не виплачував   йому  підвищення до пенсії як дитині війни, а у 2008-2010 роках виплачував підвищення до пенсії як дитині війни у меншому розмірі, ніж встановлено законом.  

Відповідач проти позову надав письмові заперечення, пославшись на пропущення   позивачем  строку звернення до суду, відсутність законодавчого визначення величини мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення дітям війни, проведення таких виплат за рахунок коштів державного бюджету, що визначається лише Законом про Державний бюджет, визначення повноважень управління Пенсійного Фонду в   м. Глухові   як органу виконавчої влади і неможливість вийти за межі цих повноважень, керування в своїй діяльності постановою КМУ від 22.05.2008 року № 530 щодо розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни, відсутність законодавчо визначеного механізму призначення та порядку фінансування підвищення до пенсії дітям війни.

З наданих   позивачем   та відповідачем письмових доказів вбачається, що   позивач   має статус дитини війни і отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач.

Вивчивши позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню.

Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

- ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 54 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 52 Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якими встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на відповідні роки;

- ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;      

- рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №  10-рп/2008, якими визнані неконституційними відповідні положення Законів «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що стосуються зменшення розміру надбавки до пенсії дітям війни;

 - ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України;

- ч.4 ст.9 КАС України, згідно якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;      

- ч. 4 ст. 8 КАС України, згідно якої забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;

- ч. 7 ст. 9 КАС України, згідно якої  у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону);

- позицією Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню.  

Суд приходить до висновку щодо поновлення   позивачу ОСОБА_1   строку звернення до суду, так як у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що   йому   раніше було відомо, з яких саме виплат складається   його   пенсія, і входить, чи ні до їх складу підвищення до пенсії як дитині війни, та в якому розмірі виплачувалось дане підвищення. Крім того,   позивач  є особою похилого віку, тому суд вважає, що   він    пропустив  цей строк з поважних причин і його необхідно поновити. Крім того, при  поновленні строку суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».  

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача  в подальшому проводити виплату  підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки право на отримання підвищення  до пенсії і його розмір врегульовані законом, а судом здійснюється захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено у майбутньому.    

Згідно ст. 183-3 ч. 3, ст. 256 ч. 1 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 64, 124, 152 Конституції України,  ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №  10-рп/2008,  Законами України «про Державний бюджет України» на відповідні роки, ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 ч. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 7- 9,  11, 69-71, 99, 183-2, 256 КАС України, суд,  

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Поновити   ОСОБА_1  строк звернення до адміністративного суду.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Глухові   Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в   м. Глухові   Сумської області нарахувати та виплатити   ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 10.12.2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.                                                  

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу  до Харківського                                                    апеляційного  адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд  протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.                                                            

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і є  остаточною. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо  її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ ( підпис )

Копія вірна :

ГОЛОВА ГЛУХІВСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                   А. І. ГЕТЬМАНЕНКО