ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2007 р. Справа № 1/4354
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Левковича В.Ю. (довіреність №41-06 від 19.10.2006 року),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК", м.Жашків Черкаської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "22" лютого 2007 р. у справі № 1/4354 (суддя Сичова О.П.)
за позовом закритого акціонерного товариства "Украгро НПК", м.Жашків Черкаської області
до відкритого акціонерного товариства "Червонський цукровик", смт. Червоне Андрушівського району Житомирської області
про стягнення 5887,32 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.02.2007р. у справі №1/4354 в позові закритого акціонерного товариства "Украгро НПК", м.Жашків Черкаської області до відкритого акціонерного товариства "Червонський цукровик", смт.Червоне Андрушівського району Житомирської області про стягнення 5887,32грн. відмовлено.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:
- господарський суд першої інстанції вважає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та їх розмір має вказуватись в договорі та бути однією із умов договору відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, однак, такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки ст. 536 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється не лише договором, а й законом або іншим актом цивільного законодавства. Так, місцевий господарський суд не застосував норми "Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення", зокрема п.67 Розділу VII цього положення передбачає сплату відсотків при розрахунках за продукцію за час користування;
- твердження суду про те, що згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України законодавець встановлює можливість сплати процентів лише за користування чужими коштами, а кошти, що були сплачені за поставлений товар, з моменту виникнення обов'язку оплатити поставлений товар і до моменту фактичної сплати були у власності відповідача, не відповідає обставинам справи, оскільки в процесі судового розгляду позивач посилався на те, що в результаті набрання законної сили рішенням господарського суду Житомирської області по справі №7/807 про стягнення заборгованості позивач володіє незаперечним доказом користування відповідачем грошовими коштами позивача без достатньої правової підстави за весь період з моменту виникнення прострочення до моменту фактичного стягнення суми заборгованості, в тому числі в порядку виконавчого провадження.
На думку позивача, при винесенні рішення судом першої інстанції порушено принцип об'єктивності розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, надавши відповідні пояснення. Просив рішення господарського суду Житомирської області від 22.02.2007р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Відповідач свого представника на виклик в судове засідання не направив. Про причини нез'явлення представника відповідача суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на те, що про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином (ухвалу про призначення розгляду справи на 23.10.2007р. було надіслано відповідачу рекомендованим листом згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 30.07.2007р.), те, що за змістом ст.96 Господарського процесуального кодексу України подання письмового відзиву є правом, а не обов'язком особи, а також, враховуючи положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи за відсутності письмового відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, а також без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з накладною № П-00390 від 28.09.05 (а.с.12) позивачем передано відповідачу суміш комплексних мінеральних добрив в кількості 64 тони на загальну суму 88320,00 грн.
Відповідач свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.06 у справі №7/807 за участю цих же сторін, було встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати вартості переданого йому товару та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Червонський цукровик" на користь Закритого акціонерного товариства "УкрАгро НПК" - 78320 грн. 00 коп. боргу (а.с.15-17, т.1).
20.07.2006р. Закрите акціонерне товариство "Украгро НПК" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на його користь з Відкритого акціонерного товариства "Червонський цукровик" 5887,32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
12.02.2007р. в запереченні на відзив позивача (а.с.34-35) позивач уточнив позовні вимоги, які склали 2977грн. 00 коп. за період з 04.02.2006р. по 30.06.2006р.
Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача 2977грн. 00 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами мотивована посиланням на ст.692 Цивільного кодексу України, яка передбачає право продавця вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару покупцем, ст. 536 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та на ст. 198 Господарського кодексу, яка передбачає сплату відсотків (процентів) за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин, у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування грошовими коштами (ст. 536, 692 ЦК України, ст. 198 ГК України) за період від дня коли товар мав бути оплаченим до дня його фактичної оплати.
При визначенні розміру процентів за користування чужими коштами позивач виходив із положень ст. 1048 ЦК України, згідно якої розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором позики, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.
Як зазначалося вище, господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд не погодився з позицією позивача щодо нарахування процентів у розмірі, визначеному ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду погоджується, враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи, сторонами у даній справі письмовий договір не укладався, й правовідносини між ними виникли на підставі накладної №П-00390 від 28.09.2005р., за якою позивач передав, а відповідач отримав товар загальною вартістю 88320,00 грн.
Згідно абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 3 ст.692 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється дого вором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом зазначеної статті Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами є саме платою за користування грошовими коштами, а не санкцією за невиконання зобов’язань, на відміну від приписів ст.625 Цивільного кодексу України.
Дана норма має диспозитивний характер, тобто сторони вправі вказати у договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 8 ЦК України, на яку посилається позивач, обгрунтовуючи позов, визначає, що у випадку, коли цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Проте, до правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, застосовуються відповідні норми розділу І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої "Зобов'язальне право", глави 54 "Купівля-продаж" підрозділу 1 "Договірні зобов'язання" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Цивільного кодексу України та розділу IV "Господарські зобов'язання" Господарського кодексу України".
Таким чином, позивач, зіславшись на статтю 8 Цивільного кодексу України, безпідставно застосував при визначенні розміру процентів ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики та визначено розмір процентів на випадок, якщо договором позики він не встановлений.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції п.67 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яким передбачено оплату винною стороною (постачальником або покупцем) 5% річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами при розрахунках за продукцію, слід зазначити, що сторонами у справі договір поставки, як це передбачено п.3 вказаного Положення, не укладався, та, крім того, обґрунтовуючи позов, позивач на відповідні норми зазначеного Положення не посилався.
Решта доводів апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не являється підставою для скасування оскарженого рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області у справі №1/4354 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 лютого 2007 року у справі №1/4354 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК" - без задоволення.
2. Справу №1/4354 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
віддрук.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд