Справа № 2-1762/10р  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМ’ЯМ   УКРАЇНИ  

13 грудня 2010 року  Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:  

головуючого судді Черкасенко Т.Г.  

при секретарі Марущак І.А,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі,  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого машинобудування” про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку виплати та моральної шкоди, суд, –  

В С Т А Н О В И В:    

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого машинобудування” про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку виплати та моральної шкоди, в обґрунтування своїх вимог, які  були уточнені в судовому засіданні, зазначила, 21 січня 2009 року на підставі наказу № 66 вона була звільнена з роботи за ст. 38 ч.3 КЗпП України. При звільненні відповідач  виплатив належну їй заробітну плату лише  25 серпня 2009 року за  період  з 22 січня 2009 року по 25 серпня 2009, а загалом 4 048 грн. Оскільки відповідач у термін передбачений КЗпП України не виплатив їй заробітну плату в строк, тому має виплатити середній заробіток на день звільнення, який складає за період з  22 січня 2009 року по 25 серпня 2009 року  5444 грн 88 коп., тобто за весь час затримки по фактичний час виплати. Тому вона просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при виплаті заробітної плати за весь час затримки по фактичний час виплати, а також 10000 грн. - моральної шкоди, оскільки за весь вказаний час, з вини відповідача вона була позбавлена можливості скористатися результатами праці, що ставило її в скрутне матеріальне становище та завдавало моральних страждань, моральна шкода полягає у публічному приниженні її честі та гідності. Оскільки вона вимушена була вимолювати у дирекції свої кошти, на які вона має повне право.  

У судовому засіданні представник позивачки –ОСОБА_2 підтримав позов,  уточнив заявлені вимоги, суду пояснив, що оскільки  відповідач сплатив позивачу  заборгованість по заробітній платі 25 серпня 2009 року, то просить суд стягнути з відповідача середній заробіток на день звільнення, який складає за період з  22 січня 2009 року по 25 серпня 2009 року  5444 грн 88 коп., тобто за весь час затримки по фактичний час виплати, а також 10000 грн. - моральної шкоди, оскільки за весь вказаний час, з вини відповідача вона була позбавлена можливості скористатися результатами праці, що ставило її в скрутне матеріальне становище та завдавало моральних страждань.  

Представник відповідача  Савченко В.В. у судовому засіданні з позовом не погодився, проти задоволення позовних вимог заперечував,  обґрунтовуючи  заперечення тим, що  12.06.2009 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство підприємства – відповідача, а тому згідно з п. 5 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» введений мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв’язку з відмовою боржника від виконання зобов’язань. Відповідач вважає що середній заробіток, що нараховується у разі не виплати заробітної плати – є мірою відповідальності підприємства, а тому на даний вид виплат поширюється дія  мораторію. Оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем виплачено в повному обсязі, представник відповідача просить суд в решті позовних вимог відмовити за недоведеністю позовних вимог.  

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача Савченко В.В., дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.  

Так, позивачка 21 січня 2009 року звільнена згідно ст.38 КЗпП України. Згідно довідки відповідача від   25 листопада 2010 року, заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем складала 4048 грн., та  25 серпня 2009 року заробітна плата за вищезазначений період була виплачена відповідачем повністю, що підтвердили сторони в судовому засіданні, вбачається з довідки, наданої представником відповідача в судовому засіданні Таким чином середня заробітна плата за весь час затримки її виплати  за період з  21 січня 2009 року по  25 серпня 2009 року  складає 147 днів.  

Відповідно до довідки відповідача № 18 від 9 квітня 2010  року, середньомісячний заробіток позивачки складає 722 грн. 30 коп, а середньоденний заробіток – 37,04 грн.  

Таким чином, виходячи з вище зазначеного, сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 21 січня 2009 року по  25 серпня 2009 року складає 5444 грн 88 коп.  

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться - в день звільнення.  

Відповідно до ст.117 цього ж Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його     середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  

Стаття 237-1 КЗпП України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,   втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свог   о   життя. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд зважає за необхідне визначити розмір компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 500 гривень. В решті позову про стягнення моральної шкоди слід позивачу відмовити за недоведеністю позовних вимог.  

Суд критично відноситься до посилань відповідача на п. 5 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» введений мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків не поширюється на обов’язок відповідача сплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, стаття 1 зазначеного Закону не відносить середній заробіток до грошових зобов’язань боржника що виникли відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України, крім того стягнення середнього заробітку передбачено та регулюється трудовим законодавством.  

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від спати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, тому сума судового збору у розмірі  54  грн. 44 коп та 8 грн 50 коп., а всього 62 грн 94 коп, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.  

Суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. відповідно до вимог ст.  81 ч.3 п.2 ЦПК України.  

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, 116, 117 КЗпП України, Закону України „Про оплату праці”,  суд –  

В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого машинобудування” про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку виплати та моральної шкоди, задовольнити частково.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого машинобудування” на користь ОСОБА_1   середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5444  грн 88 коп, моральну шкоду в сумі 500 гривень.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого машинобудування”   на користь держави державне мито в сумі 54  грн. 44 коп та 8 грн 50 коп., а всього 62 грн 94 коп, а також витрати, пов’язані із оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

В решті позову відмовити.  

  Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом  десяти днів  з дня проголошення рішення.  

  Головуючий – суддя                                                                                            Черкасенко Т.Г.