Справа № 2а-2649/10

  П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 12 листопада 2010 року                           Олександрійський міськрайонний суд

                                        Кіровоградської області

в складі: головуючого – судді Поповича С.М.

        при секретарі – Карпушевій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Богдана Анатолійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,  

 В С Т А Н О В И В:

 З позовної заяви вбачається наступне.

Постановою інспектора ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Б.А. від 09.10.2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно зазначеної постанови позивач обвинувачується в порушенні 12.4 Правил дорожнього руху, оскільки 09.10.2010 року о 06 год. 15 хв., рухаючись на 142 км автодороги Київ – Знам’янка в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, на автомобілі ДЕО Ланос, державний номер НОМЕР_1, їхав зі швидкістю 82 км/год, перевищивши максимально дозволену швидкість руху на 22 км/год.

Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується.  

Позивач зазначив, що 09.10.2010 року о 06 год. 15 хв., під’їжджаючи до населеного пункту м. Корсунь-Шевченківський, він почав зменшувати швидкість руху і на момент перетину зони дії знаку його швидкість була в межах допустимих Правилами дорожнього руху. Інспектором ДПС Перемей Б.А. не надано відомостей про місце знаходження автомобіля позивача в момент вимірювання – до знаку початку населеного пункту чи за ним. Позивач вважає, що під час проведення вимірювання його автомобіль знаходився поза зоною дії знаку початку населеного пункту і його швидкість була в межах допустимих Правилами дорожнього руху.

Стаття 141 КУпАП передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації правопорушень ПДР, працює не в автоматичному режимі, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ.

В постанові по справі про адміністративне правопорушення немає відмітки про те, коли прилад для виміру швидкості руху «Сокіл» № 0404317 пройшов перевірку Державним підприємством з метрології та стандартизації відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а тому його вимірювання швидкості руху можна поставити під сумнів. Вказана швидкість руху 82 км/год, сумнівна тому, що радіолокаційний вимірювач швидкості «Сокіл» має кут огляду, який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, який рухався поруч, або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість, є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрів від автомобіля позивача. Прилад для виміру швидкості руху «Сокіл» № 0404317 міг зафіксувати швидкість руху іншого автомобіля. Водіїв, які рухались перед ним та за ним і могли бути свідками правопорушення, зупинено не було.  

На підставі наведеного позивач просить скасувати постанову інспектора ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Б.А. від 09.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи адміністративного позову.

Відповідач - суб’єкт владних повноважень інспектор ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Б.А. в судове засідання не з’явився, в письмових запереченнях зазначив, що ним     09 жовтня 2010 року здійснювався нагляд за дотриманням швидкісного режиму учасниками дорожнього руху відповідно вимог наказу МВС України від 27 березня 2009 року № 111, використовуючи дистанційний вимірювач «Сокіл». Він зупинив автомобіль «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, так як ним було грубо знехтувані Правила дорожнього руху, а саме порушено п. 12.4 ПДР – у населеному пункті     м. Корсунь-Шевченківський на 142 км автодороги Київ – Знам’янка, ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 82 км/год, перевищивши встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 22 км/год.

Посилання позивача на те, що дистанційний вимірювач «Сокіл» по технічним характеристикам не належать до технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки чи відеозапису, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до наказу МВС України № 33 від 01 березня 2010 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 30 березня 2010 року № 262/17557 (перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху) даний вимірювач швидкості належить до технічного оснащення працівників ДПС, а тому посилання на неправомірні дії працівників ДПС є необґрунтованими.

Будь-яких автомобілів, які нібито рухались попереду чи позаду автомобіля позивача зі значно більшою швидкістю, не було, це домисел позивача, який намагається ввести суд в оману шляхом тлумачення Правил дорожнього руху на свій розсуд.  

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, погоджується з доводами адміністративного позову про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого    ч. 1 ст. 122 КУпАП.  

Доказів, наведених в постанові про накладення адміністративного стягнення, протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, письмових запереченнях відповідача не достатньо для безперечного висновку про порушення позивачем Правил дорожнього руху. Відповідачем не надано доказів належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача.

Інших, належних доказів, які підтверджують правомірність винесення постанови від 09.10.2010 року, відповідачем не надано.

 Керуючись ст.ст. 158 – 163, 1712 КАС України, суд

 П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов задовольнити.

Дії інспектора ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Богдана Анатолійовича визнати протиправними і скасувати постанову серії СА № 198205 від 09.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

Повідомити  інспектору ДПС Смілянської роти ДПС Перемей Б.А.  про винесення даної постанови.  

Постанова відповідно до ч. 2 ст. 1712 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

 Суддя: