СПРАВА № 1п-15/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі головуючого судді Ю.О.Бондар
при секретарі В.П.Сумароковій
за участю прокурора М.О.Балаба
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт . Новопсков кримінальну справу за фактом крадіжки особистого майна ОСОБА_1, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року),
ВСТАНОВИВ :
06 вересня 1994 року органами досудового слідства була порушена кримінальна справа за фактом крадіжки 16.08.1994 року з квартири ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області особистого майна на суму понад 3 000 000 крб., заподіявши тим самим ОСОБА_1 матеріальні збитки на загальну суму 3 000 000 карбованців.
Органами досудового слідства дії не встановлених осіб кваліфіковані за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), за ознаками крадіжки з проникненням у житло.
Постановою слідчого Новопсковського РВ УМВС України від 04 листопада 1994 року провадження в цій справі було зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України (в редакції 1960 року). Постановою від 20 жовтня 2010 року поновлено, а постановою від 24 листопада 2010 року справу направлено до суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку з перебігом строку давності.
Прокурор вважає за можливе закрити провадження по кримінальній справі за фактом крадіжки з квартири громадянки ОСОБА_1, у зв'язку із закінченням строків дав ності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідальність за здійснення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без конфіскації. Даний вид злочину передбачений ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року), за санкцією якої покарання передбачене у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років. Відповідно до ч.2 ст. 12 КК України (в редакції 2001 року) злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року), відноситься до категорії тяжких злочинів.
Частиною 3 статті 11-1 КПК України передбачено, якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.
Оскільки здійснення злочину за фактом крадіжки з квартири громадянки ОСОБА_1, мало місце 16 серпня 1994 року (тобто більше п’ятнадцяти років тому), то строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився .
Вивчивши матеріали справи , вислухавши думку прокурора, який вважає за можливе закрити провадження по справі, оскільки на момент розгляду справи закінчилися терміни притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе закрити провадження по даній кримінальній справі.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. 11-1 ч. 3, 282 КПК України, ст. 49 ч. 2 КК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Кримінальну справу за фактом крадіжки з квартири громадянки ОСОБА_1, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року), провадженням закрити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя: