Справа № 2-а-1359/10                                           ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

16 грудня 2010 року суддя Борівського районного суду Харківської області Федченко В.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про визнання бездіяльності  неправомірною визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  

в с т а н о в и в:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати недоплачену у 2007 році щомісячну державну соціальну допомогу як особі, що має статус «дитини війни», стягнути на  її користь недоплачене підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»,  є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2007 року не виплачувалася в належному стані доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тому він вимушений звернутися з зазначеним позовом до суду.    

Позивач надав заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності, відповідач позов не визнав, надав заперечення до позову, де просив розгляд справи проводити без участи свого представника, відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав, посилаючись на неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 України «Про соціальний захист дітей війни» та на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться; згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Суддя, розглядає справу в порядку письмового провадження одноособово, в порядку передбаченому ст.122 КАСУ.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією посвідчення позивача  з поставленням в ньому штампу «Дитина війни» (а.с.6).  

Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані   Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від   18 листопада 2004 року № 2195-IV,   ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»,   положенням п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та    від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008.    Позивач перебуває на обліку в УПФУ отримує пенсію за віком і належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону  № 2195-IV встановлено правовий статус дитини війни.       Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни» державою встановлені певні державні соціальні гарантії.    

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції  на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2007 року зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни». Також, в 2007  році норми бюджетних законів щодо встановлення дітям війни виплат, інших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішеннями Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Щодо підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року прихожу до наступних висновків.  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  з урахуванням ст. 111 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду                України за місцем проживання пенсіонерів.  

Так, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії..  

Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.                    Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, суд вважає, що вони свої повноваження не виконали.  

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів, як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.  

Крім того, суд виходить з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Таким чином, з  09 липня по 31 грудня 2007 року, діяла і діє ст. 6 Закону № 2195-IV у редакції на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

УПФУ в Борівському районі Харківської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6   Закону № 2195-    IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, але на порушення цієї правової норми за вказаний період таких нарахувань в повному обсязі не проводило.             З зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28    Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону  № 2195-   IV на висновки суду не впливають.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум» застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.                     Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону   № 2195-IV, застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28   «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

На підставі положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195-IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими  актами.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з зобов’язанням відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум.      

У відповідності до частини першої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.На підставі ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Згідно частини другої статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 18, 41 ч.2, 71, 72, 94,  99, 158-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» від   18 листопада 2004 року  № 2195-IV, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058,  Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року за № 121/2001,   суд, –  

 ПОСТАНОВИВ:  

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі встановленому ч. 1 ст. 28 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни».        

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та провести донарахування  з  9 липня 2007 року по 31  грудня 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1 вит  рати  зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Борівський районний суд Харківської області шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

         Суддя                                                                                               Федченко В.М.