АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  14  грудня  2010 року                                            м. Вінниця  

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:  

                                          Головуючого : Колоса  С.С.  

                                          Суддів :   Вавшка В. С., Іващука В. А.  

                                            При секретарі :   Андреєвій О. В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Вінницької митниці до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про витребування квартири шляхом виселення,  зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Вінницької митниці, третя особа на стороні відповідача Вінницька міська рада  про визнання права на користування житлом  за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Ленінського районного суду   м. Вінниця  від    5  листопада  2010 року, -  

  Встановила :  

  Рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниця  від  5  листопада 2010 року в позові  про витребування квартири шляхом виселення -  відмовлено, а  зустрічний позов про визнання права користування житлом  - задоволено .  

         Визнано право ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4  користування жилим приміщенням – квартирою  АДРЕСА_1 .  

         Вирішено питання про відшкодування та розподілення судових витрат  .  

         Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили обставини, що є підставою для виселення ОСОБА_2 та членів її сім"ї з спірної квартири .  

         Дослідивши матеріали в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши представника митниці, який просить рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав .  

         Відповідно до ст. 213  ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд . виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .  

         Відмовляючи у первинному позові, та, задовольняючи зустрічний, судом першої інстанції дано належну оцінку зібраним та наданим по справі доказам .  

         Згідно ст. 116  ЖК України  якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення .  

        З матеріалів вбачається, що відповідно до біржового № 1119  від  18 жовтня 1996 року Вінницькою митницею було придбано квартиру  АДРЕСА_1 загальною площею 63, 6 кв. м., житловою 39, 3 кв. м.  ( а. с. 8 – 11 ) .  

        Згідно спільного засідання адміністрації митниці та профспілкового комітету Вінницької митниці, протокол  № 19 – а  від 2 грудня 1996 року,  виділено трикімнатну квартиру  АДРЕСА_1 загальною площею 63, 6 кв. м., житловою 39, 3 кв. м.  ОСОБА_2 та членам її сім"ї  ( а. с. 12 ). При цьому ОСОБА_2  та члени її сім"ї звільнили раніше займану двохкімнатну квартиру, яку передано працівникові митниці Філюку О. Г.  ( а. с. 13 )  .  

         На підставі спільного рішення адміністрації та профкому відповідачці видано ордер на вселення к спірну квартиру  ( а. с. 14 )  .  

         З зазначеного вбачається, що ОСОБА_2  та члени її сім"ї на законних підставах проживають у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1  .  

         Представником позивача не надано доказів, що спірна квартира є службове житло. З справи вбачається, що ОСОБА_2  є наймачем жилого приміщення та строк користування ним сторонами не визначено .  

         Відповідно до ст. 168 ч. 4  ЖК України  договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку ( квартирі ), а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати і плати за комунальні послуги .  

         Представником Вінницької митниці не  надано жодного доказу, які підтвердили зазначені вище обставини для виселення без надання іншого жилового приміщення .  

         Оцінюючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника Вінницької митниці  слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін  .  

         На підставі викладеного, керуючись   ст.ст. 307, 308, 314, 315  ЦПК України, колегія суддів,  -  

  Ухвалила  :  

  Апеляційну скаргу представника Вінницької митниці  -  відхилити .  

Рішення Ленінського районного суду   м.  Вінниця    від   5  листопада 2010 року  -  залишити без змін  .  

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення .  

Протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .  

                         Судді   :  

                           З оригіналом згідно  :