Справа № 2-774  

2010 року  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  1 грудня 2010 року         Канівський міськрайонний  суд Черкаської області  

  в складі : головуючого судді              Льон О.М.  

при секретарі                    Васянович Ю.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області  справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати.  

У судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги та пояснив, що    з 27.07.2009 року він працює слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на очисні споруди комплексу з переробки курчат-бройлерів ЗАТ Миронівська птахофабрика». Вважає, що наказ  № 101п від 01 лютого 2010 року „Про дисциплінарне стягнення”, яким його позбавлено 50% преміальної оплати за січень 2010 року  є незаконним, поскільки  відповідно до акту виявлення та тимчасового затримання особи, яка має ознаки алкогольного сп’яніння, складеного 21 січня 2010 року в 8-30 год. він зазначив у своїх пояснення про незгоду, відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 23, складеного лікарем Глушко К.В. 21 січня в 9-30 год. та  висновку щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що він був тверезим. Крім цього, незаконним є наказ № 104п від 01 лютого 2010 року  „Про дисциплінарне стягнення”, яким його позбавлено 25% преміальної оплати за січень 2010 року, поскільки  із його пояснювальної записки видно, що датчики він не пошкоджував. У пояснювальній записці ОСОБА_3 зазначено, що (дослівно) «состояние датчиков на тот момент не привлекло моего внимания и об их поврежденности я утверждать не могу». Крім цього, відповідач порушив норми чинного законодавства, не провівши під розписку інструктаж по техніці безпеки перед виконанням такого роду робіт. Просить суд визнати незаконними оспорювані накази відповідача та стягнути на його користь недоплачену заробітну плату в розмірі 975 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., заподіяну порушенням його трудових прав та  моральними стражданнями, витрати, понесені на оплату правової допомоги в сумі 500 грн..    

Представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов.  

Представник відповідача Шкуніда А.В. позов не визнала та пояснила, що накази про депреміювання позивача видані правомірно за фактом затримання особи, що має ознаки алкогольного сп»яніння. Щодо назви наказу «Про дисциплінарне стягнення» пояснила, що вона є помилковою, хоча по змісту наказу вживався захід дисциплінарного впливу, що передбачено ст..140 КЗпП України. Також вважає, що наказ № 104 п про депреміювання позивача видано правомірно  за халатне відношення до своїх обов»язків, що призвело до поломки вагів, про що свідчить пояснювальна  записка інженера-механіка ОСОБА_3. просить суд відмовити в позові за безпідставністю вимог.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.  

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.    

Згідно  наказу № 124-КС від 27.07.2009 року позивач працює слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на очисні споруди комплексу з переробки курчат-бройлерів ЗАТ Миронівська птахофабрика» (а.с.4).  

В судовому     засіданні  встановлено, що Наказ  № 101п від 01 лютого 2010 року „Про дисциплінарне стягнення” є неправомірним, поскільки відповідно до наданих суду письмових доказів видно, що ОСОБА_1 21 січня 2010 року прийшов на роботу у тверезому стані, що підтверджується:  

Актом виявлення та тимчасового затримання особи, яка має ознаки алкогольного сп’яніння, складеного 21 січня 2010 року в 8-30 год. працівником відповідача, де зазначені пояснення позивача;  

копією заяви ОСОБА_1 від 21 січня 2010 року, наданої на вимогу суду Канівською ЦРЛ;  

копією Акту, медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 23, складеного лікарем Глушко К.В. 21 січня в 9-30 год, наданим також на вимогу суду Канівською ЦРЛ;  

висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.  

  Крім цього судом встановлено, що наказ відповідача № 104п від 01 лютого 2010 року  „Про дисциплінарне стягнення” також є неправомірним.  

Так,  відповідно до пояснювальної записки позивача видно, що датчики він не пошкоджував,відповідно до пояснювальної записки інженера-механіка  ОСОБА_3 (а.с.37) зазначено, що  «состояние датчиков на тот момент не привлекло моего внимания и об их поврежденности я утверждать не могу».  

Також у пояснювальній записці ОСОБА_3 зазначено, що об’єм роботи ОСОБА_1 та про необхідність  дотримання мір безпеки було вказано безпосередньо на місці виконання робіт.  

Таким чином судом встановлено, що відповідач порушив норми чинного законодавства, не провівши під розписку інструктаж по техніці безпеки перед виконанням такого роду робіт.  

Згідно п. 4.2.3 Процедури обслуговування та ремонту технологічного обладнання П-09 вбачається, що відповідачем було порушено вимогу про обов’язкову присутність під час огляду та ремонту технічного обладнання інженера-електрика, та інженера КІПіА, які у присутності начальника зміни проводять огляд обладнання.  

Отже, із зазначеного вище доведено, що накази від 01 лютого 2010 року за № 101п та № 104 п та стягнення з позивача 975,00 грн. є неправомірними, так як трудову дисципліну  позивач не порушував, майно, що належить роботодавцю не пошкоджував.  

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 43 Конституції України „кожен має право на належні, безпечні і здорові  умови  праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.           Право на своєчасне одержання винагороди за працю  захищається законом.”  

Відповідно до ст. 2 ЗУ „Про оплату праці” премія є додатковою заробітною платою і пов’язана з виконанням виробничих завдань і функцій.  

Як вбачається з п. 3.1. Колективного договору, наданого суду відповідачем, структура заробітної плати складається з основної і додаткової зарплати. П. 3.2 Колективного договору встановлено, що на підприємстві встановлена така система оплати праці: для робітників відрядно – преміальна і погодинно – преміальна.  

Посилання відповідача на те, що  депреміювання є заходом дисциплінарного впливу є безпідставним, адже відповідно до ч. 2 ст. 147 КЗпП України заходи дисциплінарного впливу це і є дисциплінарні стягнення, а інші дисциплінарні стянення крім догани і звільнення можуть застосовуватися тільки згідно діючих спеціальних нормативних актів, до працівників на яких дані норми розповсюджуються, це можуть бути дисциплінарні статути ОВС, державних службовців, працівників залізничного чи повітряного транспорту тощо. Нормативного акту, який би регулював застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників даної галузі народного господарства немає, а тому відповідач не має права використовувати даний термін при вирішенні цієї справи.  

Тим більше, що відповідно до п. 3 розділу VІ  Правил внутрішнього трудового розпорядку сам   відповідач зазначає позбавлення преміальної оплати як дисциплінарне стягнення, а не захід дисциплінарного впливу.  

Згідно із ч. 1 ст. 147 КЗпП України «за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.» Так видно, що позбавлення премії повністю, або її частини не може бути дисциплінарним стягненням, а тому згадані вище Накази є незаконними.  

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України та п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди” – передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань.  

Тому суд вважає, що в результаті вказаних дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у нервовому потрясінні та тривалих душевних стражданнях внаслідок порушення її законних прав на отримання заробітної плати, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя.  

З урахуванням викладених обставин справи, думки сторін, суд оцінює завдану  позивачці моральну шкоду в сумі 500 грн..  

Згідно п.8ч.1ст.4 ДКМУ «Про державне мито» позивач звільняється від сплати судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.  

Згідно ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.    

  Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215, 294 ЦПК України, ст.ст.  147, 233,237-1 КЗпП України  суд,  

ВИРІШИВ :  

Позов задовольнити частково.  

Визнати неправомірними наказ Закритого акціонерного товариства „Миронівська птахофабрика” „Про дисциплінарне стягнення” від 01 лютого 2010 року  № 101п, яким позбавлено ОСОБА_1 50% преміальної оплати за січень 2010 року  та Наказ Закритого акціонерного товариства „Миронівська птахофабрика” „Про дисциплінарне стягнення” від 01 лютого 2010 року  № 104 п, яким позбавлено ОСОБА_1 25% преміальної оплати за січень 2010 року.  

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 975,00 гривень, завдану моральну шкоду в сумі 500,00 гривень, а також витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги в сумі 373,41  гривень, всього на суму 1848,41  гривень.  

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі  51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції 10-денний строк з дня його проголошення.  

  Суддя: