Справа № 2-734/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого-судді Льон О.М.
за участю секретаря Васянович Ю.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Шатило Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Канівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, мотивуючи вимоги тим, що 31.05.1997 року вона уклала з відповідачем договір її довічного утримання, посвідчений cтаршим державним нотаріусом Канівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6
За умовами договору відповідач зобов’язувалась довічно повністю її утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, вартість якого складає половину неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а вона прийняла на себе зобов’язання передати відповідачу у власність свою квартиру АДРЕСА_1.
Посилаючись на норми ЦК 1963 року просить суд розірвати укладений договір довічного утримання, поскільки ОСОБА_1 вважала, що підписала заповіт і про наявність договору довічного утримання дізналась лише 12.03.2010 року, звернувшись із заявою до державної нотаріальної контори, де виявилось, що нотаріус, яка посвідчувала вказаний договір у державній нотарільній конторі на даний час не працює.
Крім цього, відповідач не виконувала умов договору, поскільки виїхала на постійне місце проживання до м. Києва і лише просила свою престарілу матір приходити до позивача в гості.
Позивач вказує на те, що сума утримання, зазначена в договорі є мізерною і порушує її права. На даний час квартира ОСОБА_1 знаходиться в занедбаному стані та є непридатною для проживання.
Крім цього, позивач багато років перебувала на обліку як одинока в міському управлінні соціального захисту населення.
Таким чином, посилається на те, що відповідач не виконувала умов договору, допомоги не надавала, комунальні послуги не сплачувала, тому це змусило її звернутися до суду з позовом про розірвання цього договору.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що познайомилась з матір»ю відповідачки ОСОБА_7 біля церкви у м. Каневі, дійсно отримувала раніше від неї продукти харчування, грошові кошти: 5 грн., 10грн.. На даний час відмовляється від будь-якої допомоги, посилаючись на те, що її можуть отруїти, відібрати квартиру та виселити її. Бажання робити ремонт у квартирі з боку відповідача розцінює як намір перейти до неї жити.
Представник позивача підтримала позов та просить суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши суду, що після укладення договору довічного утримання вона навідувалась до позивачки та приносила їй продукти харчування та приготовану їжу, надавала інше матеріальне забезпечення і необхідний догляд відповідно до умов договору. Грошові кошти вона дійсно передавала через свою матір ОСОБА_7 різними сумами: по 10,20,50 грн. Неодноразово намагалась організувати ремонтні роботи в квартирі, але ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на зручність та релігійні переконання. Разом з тим, зазначила, що на момент звернення до суду позивачка з березня 2010 року відмовляється приймати будь-яку допомогу та не пускає її до квартири, не отримує поштові перекази грошових коштів, посилаючись на те, що їй не дозволяє житель м. Канева ОСОБА_8, який також нею опікується. До появи вказаного чоловіка у них були доброзичливі стосунки, протягом 13 років ОСОБА_1 була задоволена утриманням, жодного разу не зверталась до будь-яких інстанцій зі скаргами. На даний час вона готова продовжувати виконувати умови договору, внести зміни до умов договору щодо утримання.
Виникнення даного позову вважає наслідком особливостей характеру позивачки і неадекватного сприйняття нею ситуації та подій в силу її похилого віку, оскільки та має 85 років, та, зокрема, впливу на позивачку особи, з якою позивачка має намір укладення нового договору довічного утримання.
Просить суд в позові відмовити, оскільки з 1997 року тривалий період належно виконувала свої обов’язки з догляду та утриманню позивачки, а довірою позивачки зловживають на даний час інші особи.
Представник відповідача просить суд відмовити в позові.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. в судове засідання не з»явилась, надала заяву про слухання справи за її відсутності, проти позову не заперечує.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони 31.05.1997 року уклали договір довічного утримання, посвідчений cтаршим державним нотаріусом Канівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с.6).
Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Таким чином до спірних правовідносин по даній справі суд вважає слід застосовувати норми ЦК України від 16.01.2003 року який набув чинності з 01.01.2004 року.
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням або доглядом довічно.
За правилами ст.749 ЦК України сторони, укладаючи договір довічного утримання, повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, прийнятих на себе за договором, незалежно від його вини.
Як вбачається зі змісту договору довічного утримання, за умовами договору позивачка передала у власність відповідача належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язувалась довічно повністю її утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою.
Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, предметів побутового призначення, догляду) і необхідної допомоги була визначена сторонами на час укладення договору (1997 р.) у розмірі половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Таким чином, виходячи з засад забезпечення необхідних умов соціального, медичного та побутового рівня, сторонами були чітко визначені умови щодо виду та обсягу догляду і необхідної допомоги, згідно з яким позивачці мав бути забезпечений догляд, опікування та отримання необхідної допомоги від відповідача.
Допитана в суді свідок ОСОБА_9 підтвердила те, що декілька років назад ОСОБА_1 дійсно висловлювала бажання опіки над нею і вона чула розмову з ОСОБА_3 та її матір»ю, в якій вони домовились про утримання. Підтверджує факт передачі відповідачем протягом тривалого періоду продуктів харчування та грошових коштів для ОСОБА_1 і не чула будь-яких скарг з боку останньої в адресу сім»ї відповідача.
Допитана в суді свідок ОСОБА_7, яка є матір»ю відповідача підтвердила те, що ініціатива по утриманню була від самої ОСОБА_1 і ОСОБА_3 13 років добросовісно виконувала умови договору, приїздила до ОСОБА_1, передавала продукти харчування, грошові кошти. У зв»язку з релігійними переконаннями у піст вони намагались приготувати відповідну їжу. У січні 2010 року ОСОБА_1 їй повідомила, що до неї приходить інший опікун, вона особисто чула як житель м. Канева ОСОБА_8 намагався переконати ОСОБА_1 щодо опіки з його боку.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_10, який є депутат міської ради пояснив, що до нього звернувся громадянин ОСОБА_8, який повідомив про неналежне виконання умов договору довічного утримання відносно ОСОБА_1 у зв»язку з чим була створена комісія для огляду її помешкання. Під час огляду ОСОБА_1 було запропоновано відремонтувати санвузол у квартирі, на що вона відмовилась. На наступний день той самий ОСОБА_8 знову звернувся до нього за актом і він надав йому можливість обійти всіх членів комісії для підпису акту.
Допитана в суді свідок ОСОБА_11, яка є сестрою відповідача пояснила, що 13 років ОСОБА_3 добросовісно виконувала умови договору, приїздила до ОСОБА_1, передавала продукти харчування, грошові кошти. Вона особисто приходила до ОСОБА_1 з приводу заміни вікон у квартирі, на що остання категорично відмовила, мотивуючи шкідливістю пластикових вікон. Протягом багатьох років ОСОБА_1 була задоволена доглядом і лише з появою ОСОБА_8 у 2010 році стосунки погіршились і вона почала відмовлятись отримувати допомогу.
Допитана в суді свідок ОСОБА_12, яка є соціальним працівником територіального центру управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради пояснила, що дійсно ОСОБА_1 перебувала на обліку територіального центру як одинокий пенсіонер і отримувала відповідну допомогу. При цьому також вказала, що неодноразово бачила у ОСОБА_1 і відповідача, її матір, але не з»ясовувала їх стосунків. За тривалий період спілкування ОСОБА_1 жодного разу не висловлювала будь-якого незадоволення щодо відповідача. Підтвердила, що в присутності неї та майстра ЖЕК ОСОБА_1 відмовилась категорично від ремонту вікон. Вказала на особливість складу характеру ОСОБА_1, яка може змінити свої погляди.
Допитана у суді свідок ОСОБА_13, яка працює у територіальному центрі управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради пояснила, що дійсно ОСОБА_1 перебувала на обліку територіального центру, особисто вона обслуговувала її три роки, поскільки зі слів ОСОБА_1 вважали, що є заповіт, а тому після повідомлення депутата ОСОБА_10 про наявність договору довічного утримання її було знято з обліку. Також підтвердила що доглядачі ОСОБА_3, її матір приходили до бабусі, приносили продукти харчування, давали грошові кошти.
Таким чином, посилання позивача на невиконання умов договору спростовуються вище наведеними показами свідків, які однодушно та беззаперечно стверджували про добросовісне виконання відповідачем умов договору, вказуючи на сім’ю відповідача як сім’ю добропорядних та віруючих людей у зв’язку з чим протягом майже 13 років ОСОБА_1 була повністю задоволена доглядом та піклуванням про неї відповідача, претензій не висловлювала.
Крім цього, згідно акту комісії в складі майстрів ЖЕК м. Канева від 14.09.2010 року №676 (а.с.64) вбачається, що мешканка квартири АДРЕСА_1 відмовилась від виконання ремонтних робіт сантехнічних мереж.
З огляду на викладене, судом встановлено, що з початку 2010 року позивач своїми діями не дає можливості відповідачу виконувати свої зобов’язання за договором, відмовилась проводити ремонт вікон та санвузла, отримувати продукти харчування, перестала впускати відповідача та її матір в квартиру для надання необхідної допомоги та догляду, заперечуючи проти відвідування її відповідачем, чим створює перешкоди для виконання нею своїх обов’язків і можливості відвідувати позивачку, у зв’язку з чим між ними виникли напружені стосунки.
Свідчення вище зазначених свідків підтверджують пояснення відповідача і не суперечать іншим доказам по справі та цих осіб не можна визнати заінтересованими в результаті розгляду справи.
Разом з тим, суд не може покладатися на достовірність показів, наданих свідком ОСОБА_8, який пояснив у суді, що опікується ОСОБА_1 з власної ініціативи і на його думку догляд з боку відповідача є неналежним, поскільки вони суперечать обставинам справи та спростовуються показами інших свідків.
Посилання позивача на свою необізнаність щодо укладення у 1997 році саме договору довічного утримання спростовуються як самим договором, так і показами свідка ОСОБА_6, яка підтвердила в судовому засіданні, що в 1997 році вона як cтарший державний нотаріус Канівської міської державної нотаріальної контори посвідчувала вказаний договір, перевіривши дієздатність ОСОБА_1, роз»яснивши наслідки укладення даного договору, будь-яких сумнівів з боку позивача щодо змісту правочину не було. Також пояснила, що посилання у договорі на вартість утримання в розмірі половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становило 7,50 грн. на той час було в межах норм.
Посилання позивача на акт обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_1 від 05.02.2010 року спростовуються показами свідків членів комісії ОСОБА_12, ОСОБА_13, які відмовились підписувати акт вказаного змісту (а.с.7), а свідок ОСОБА_10 спростував підпис своїми показами у судовому засіданні.
Посилання позивача на її перебування на обліку в територіальному центрі управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради, що не заперечили в судовому засіданні самі працівники територіального центру не є належним доказом невиконання умов договору відповідачем. Більше того, з акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1, складеного працівниками територіального центру 04.01.2007 року вбачається посилання на доглядача ОСОБА_3 з її адресою проживання та телефоном (а.с.98).
Посилання позивача у судовому засіданні на те, що відповідач має намір виселити її та переселитись до неї на постійне проживання є безпідставними, поскільки п.4 договору передбачено, що ОСОБА_3 зобов»язується залишити в довічному користуванні ОСОБА_1 вказану квартиру (а.с.6).
Відносини, які виникли при вчиненні договору довічного утримання, направлені на підтримання належного рівня матеріального забезпечення і являються правовою формою забезпечення непрацездатних громадян, що закріплюється умовами договору.
Зі змісту всіх пояснень самої позивачки вбачається, що вона не була позбавлена належного піклування і їй був забезпечений належний догляд у визначених договором довічного утримання межах.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач добросовісно виконував покладені на нього за договором довічного утримання обов’язки, а саме, надавав позивачці необхідне харчування, забезпечував належний догляд і необхідну допомогу, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для розірвання вказаного договору.
Керуючись ст. ст. 744, 749, 755 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Канівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.М. Льон