У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.10.10                                                                                       Справа №26/80/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі:  Савченко Ю.В.

За участю представників:

від позивача –Гузун С.І. (довіреність № 4 від 11.01.2010 р.)  

від відповідача –не з’явився  

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

на рішення   господарського   суду   Запорізької   області   від   07.12.2009 р.

у справі № 26/80/09

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс»(м. Бердянськ

                             Запорізької області)

до відповідача   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

                             (АДРЕСА_1)

про стягнення суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроресурс»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (з урахуванням уточнення позовних вимог) 8138,48 грн. основного боргу, 1240,23 грн. інфляційних втрат, 244,15 грн. –3% річних та 4000,00 грн. витрат на послуги юриста.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2009 р. у справі                      № 26/80/09 (суддя Юлдашев О.О.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 8138,43 грн. основного боргу, 1240,23 грн. інфляційних втрат та 244,15 грн. –3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Фізична особа –підприємець Педашенко Олександр Юрійович (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом першої інстанції при вирішенні справи не прийнято до уваги наданих відповідачем доказів того, що товар у позивача був отриманий фактично на суму 30000,00 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 3549 від 27.06.2008 р. За твердженням заявника, позивачем     не доведено факту отримання відповідачем товару за накладною № РН-5546 від 20.08.2008 р. Звертає увагу на з’ясовані у судових засіданнях в суді першої інстанції та    в ході проведеної Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області дослідчої перевірки обставини,  а саме: що довіреність ЯПД № 703630 від 20.08.2008 р. та видаткову накладну № РН-5546 від 20.08.2008 р. було підписано за проханням підприємця ОСОБА_1. компаньйоном останнього ПП ОСОБА_2. Вказує, що наведені обставини залишилися поза увагою господарського суду. Також зазначає, що оплата в сумі 30000,00 грн. здійснена ним на підставі рахунка позивача № 1013 від 27.06.2008 р., отримання товару на цю суму підтверджується податкової накладною       № 267 від 27.06.2008 р., тому, за висновком заявника, для виставлення позивачем рахунка № 1113 від 14.08.2008 р. та оформлення видаткової накладної № 5546 від  20.08.2008 р., до яких повторно включено вказану суму, законних підстав не було.  

У зв’язку з викладеним, заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2009 р. у справі № 26/80/09 і прийняти нове рішення, яким       в позові відмовити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2010 р. апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.03.2010 р.

З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та задля роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, Запорізький апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 25.03.2010 р. призначив почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручив Одеському Науково-дослідному інституту судових експертиз, і зупинив провадження у справі до отримання результатів судової експертизи.  

Одеський Науково-дослідний інститут судових експертиз листом (вих. № 4820/02 від 21.05.2010 р.) повідомив апеляційний суд, що для проведення судово-почеркознавчої експертизи по дослідженню підписів від імені ОСОБА_1. необхідно додатково надати: оригінал видаткової накладної № РН-5546 від 20.08.2008 р., оригінал довіреності серія ЯПД № 703630 від 20.08.2008 р.; вільні зразки підписів (та почерку у вигляді записів свого прізвища) ОСОБА_1 в оригіналах документів за січень-липень 2008 року та попередні роки, які не відносяться до даної справи (у різних договорах, довіреностях, накладних, заявах, листах, розрахункових книжках по оплаті за квартиру, газо-, тепло-, електро-, водопостачання, у документах з місця роботи або пов’язаних з оформленням ПП, СПД  тощо); експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_1. у вигляді записів свого прізвища, виконані на 3-х лінійованих аркушах по 10 разів.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р., з метою витребування від сторін необхідних для виконання судово-почеркознавчої експертизи документів та відібрання у ОСОБА_1. вільних зразків його підпису, провадження у справі № 26/80/09 було поновлено, розгляд справи призначено на 02.09.2010 р.

Розпорядженням в.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду           № 2240 від 02.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Зубкова Т.П., судді Коробка Н.Д., Хуторной В.М. Вказаною колегією суддів справу № 26/80/09 і апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1. прийнято до свого провадження.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 02.09.2010 р. не з’явилися. Про причини неявки своїх представників сторони апеляційному суду не повідомили. Витребуваних ухвалою від 06.07.2010 р. документів сторони суду не надали.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання та ненаданням  сторонами витребуваних судом документів ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. у справі № 26/80/10 розгляд справи було відкладено до 28.10.2010 р., сторони зобов’язано виконати вимоги попередньої ухвали суду і попереджено, що у разі нез’явлення представників сторін та особисто ОСОБА_1. та ненадання витребуваних судом документів спір буде вирішено за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням в.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду           № 2626 від 28.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді: Хуторной В.М., Яценко О.М. Ухвалою ЗАГС від 28.10.2010 р. вказаною колегією суддів справу № 26/80/09 і апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1. прийнято до свого провадження.

Позивач у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроресурс»–письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2010 р. проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив. Наголошує, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання ним товару за спірною видатковою накладною. Вважає, що господарський суд, керуючись законом, у відповідно сті з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи розглянув спір і виніс рішення, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судово му процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване  рішення суду –без змін. Також представником позивача у судовому засіданні були надані оригінали витребуваних судом документів: видаткова накладна № РН-5546 від 20.08.2008 р. та довіреність ЯПД № 703630 від 20.08.2008 р.

Відповідач (заявник апеляційної скарги) процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання знов не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Вимоги ухвали апеляційного суду щодо надання додаткових документів та забезпечення особистої присутності ОСОБА_1. відповідач не виконав (слід відзначити, що в судовому засіданні 25.03.2010 р. – до зупинення провадження у справі –представник відповідача в повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги).

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.  

З огляду на приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути  справу та апеляційну скаргу за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням присутнього в судовому засіданні 28.10.2010 р. представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 р. на підставі усної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроресурс»(позивачем у справі) на адресу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (відповідача у справі) було поставлено, а відповідачем прийнято товар (комплектуючі та будівельні матеріали) на загальну суму 38138,43 грн.

Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною № РН-5546 від  20.08.2008 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯПД № 703630 від 20.08.2008 р., рахунком-фактурою № СФ-1013 від 27.06.2008 р., копії яких долучені до матеріалів справи (арк. справи 11, 12, 45).

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, перерахувавши     27.06.2008 р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 30000,00 грн.                з призначенням платежу: «оплата за металопрокат, згідно рах. 1013 від 27.06.2008 р. у сумі 25000,00 грн., ПДВ 20% 5000,00 грн.».

Решта вартості отриманого від позивача товару (8138,43 грн.) залишилась несплаченою.

У зв’язку з відсутністю з боку відповідача остаточної оплати товару, позивач двічі направляв на адресу відповідача вимоги  (лист вих. № 509 від 24.09.2008 р. та лист вих.     № 1200 від 16.04.2009 р.) про сплату боргу в сумі 8138,43 грн. (арк. справи 17-18).

Вказані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи –ОСОБА_1 8138,43 грн. основного боргу за поставлений товар, 1240,23 грн. інфляційних втрат, 244,15 грн. –3% річних та 4000,00 грн. витрат на послуги юриста  стали предметом судового розгляду у даній справі.                

Апеляційний суд, заслухавши представника позивача (а також представника відповідача –у судовому засіданні 25.03.2010 р.), вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню  в силу наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати форму правочину, якщо інше   не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,   вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаної видаткової накладної (арк. справи 11) між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язок позивача полягав у передачі товару відповідачеві, а обов’язки відповідача –у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у видатковій накладній міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відтак, на підставі зібраних у матеріалах справи доказів  колегія суддів доходить висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно зі ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав своє зобов’язання і передав відповідачу товар на суму 38138,43 грн. Вартість товару після його прийняття відповідач оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача по видатковій накладній товар.

Доказів погашення заборгованості в сумі 8138,43 грн. відповідач суду першої інстанції  не надав. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобов’язання не вказаний, чи визначений моментом пред’явлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов’язання від дня пред’явлення вимоги.

Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, чи рахунок тощо, а тому листи (вих. № 509 від 24.09.2008 р. та вих. № 1200 від      16.04.2009 р.), якими позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення суми заборгованості, так само як і виставлений для оплати рахунок-фактура № СФ-1013 від 27.06.2008 р., в розумінні статті 530 ЦК України є пред’явленням відповідачеві вимоги виконати зобов’язання про оплату поставленого товару.

Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ст. 692 ЦК України, згідно з якими встановлено обов’язок покупця сплати продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані договором інше не встановлено. Факт отримання товару за вищевказаною накладною підтверджений матеріалами справи. Отже, з моменту підписання  покупцем  цієї накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов’язання по сплаті вартості переданого йому товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з приписами якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів погоджується з правомірністю та доведеністю заявленої ТОВ «Агроресурс»позовної вимоги про стягнення основного боргу і вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1240,23 грн. інфляційних втрат та 244,15 грн. –3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 1240,23 грн. втрат від інфляції та 244,15 грн. –3% річних заявлені позивачем обґрунтовано і правомірно задоволені судом. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних колегією суддів перевірено    і визнано вірним.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, в силу наступного.

Фактично, в обґрунтування заявленої позивачем до стягнення суми  витрат по оплаті юридичних послуг (40000,00 грн.) ним до матеріалів справи надані: договір на надання юридичних послуг від 13.05.2009 р., укладений позивачем з ПП ОСОБА_3., копія чека від 13.05.2009р. на суму 2500,00 грн. В договорі на надання юридичних послуг позивач і ПП ОСОБА_3. узгодили надання останнім клієнту (позивачу) консультативних та юридичних послуг по захисту його прав та інтересів у державних органах і судах України, вартість яких становить 2500,00 грн. Також позивачем надано завірену ним самим  (без відмітки банківської установи) копію платіжного доручення        № 218 від 16.10.2009 р. про сплату Юридичній фірмі Кредо-2008 суми 1500,00 грн. з призначенням платежу –оплата за юридичні послуги зг. рах. б/н від 15.10.2009 р.

При цьому, при зверненні до суду сума витрат на оплату юридичних послуг була включена позивачем до суми позову і, відповідно, із визначеної ним загальної ціни позову (12321,93 грн.) позивачем було сплачене державне мито (134,00 грн.).

При уточненні своїх позовних вимог позивачем витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 1500,00 грн. також заявлені саме як одна  з  його позовних вимог.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні положення містить стаття 22 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, –наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода –безпосереднім наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якого з зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності особи у вигляді покладення на неї обов'язку з відшкодування збитків.

Витрати позивача за цивільно-правовою угодою про отримання юридичної допомоги не можуть розглядатися як завдані йому відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за щодо оплати товару. Вони не мають обов’язкового характеру, і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку із заборгованістю, яка стягується позивачем у даній справі, а були визначені на власний розсуд позивачем  і  його контрагентом (виконавцем) за договором про надання юридичних послуг.

Додатково слід відзначити, що колегія суддів також не вбачає підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача суми 4000,00 грн. в якості судових витрат по справі.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов’язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати на державне мито; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Порядок їх розподілу між сторонами визначено статтею 49 ГПК України (зокрема, при задоволенні позову вони покладаються на  відповідача; при відмові в позові –на  позивача; при  частковому задоволенні позову –на   обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Колегія суддів відзначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат сторони, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, слід виходити з того, що надання правової допомоги повинно бути пов’язано із веденням відповідної справи в господарському суді. Зазначена позиція викладена у Роз’ясненнях ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998 р.       (в редакції від 31.05.2007 р.). При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється                за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та / або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних  послуг.

Надані позивачем в якості доказів документи жодним чином не доводять, що надані йому за договором від 13.05.2009 р. юридичні послуги були пов’язані саме із зверненням до суду з даним позовом, відповідні посилання відсутні як в договорі, так і в наданій копії чеку про сплату. Не свідчить про надання відповідних послуг і копія платіжного доручення № 218 від 16.10.2009 р. про сплату Юридичній фірмі Кредо-2008 суми 1500,00 грн. (крім того, на вказаному платіжному дорученні відсутня відмітка банку про проведення оплати визначеної в ньому суми).  

Відтак, суд не мав підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача вищезгаданих витрат і в якості судових витрат по даній справі (з чим повністю погодився і сам позивач).

Колегія суддів відзначає, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення вище наведених позовних вимог позивача.

Посилання відповідача на те, що в ході проведеної Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області дослідчої перевірки було з’ясовано, що довіреність ЯПД №703630 від 20.08.2008 р. та видаткову накладну № РН-5546 від 20.08.2008 р. було підписано за проханням підприємця ОСОБА_1. компаньйоном останнього ПП ОСОБА_2. колегія суддів сприймає критично. По-перше, згідно змісту постанови Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 15.10.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено саме наведені вище обставини, а саме: виставлення позивачем рахунка відповідачу на загальну суму 38138,43 грн. та сплату авансового платежу відповідачем в сумі 30000,00 грн. По-друге, в постанові вказано, що обставини підписання видаткової накладної № РН-5546 за проханням підприємця ОСОБА_1. компаньйоном останнього ПП ОСОБА_2. наведені зі слів останніх. Жодних експертних дій слідчими органами не проводилось. Також зі слів останніх наведені пояснення щодо поставки товару на суму 30000,00 грн.  В постанові слідчого відділу відсутні будь-які посилання на встановлення факту поставки за спірною видатковою накладною товару не в повному обсязі. При цьому в постанові зроблено висновок про те, що в наведених обставинах не має складу злочину, передбаченого ст.ст.190, 358 КК України: відсутній прямий умисел на шахрайське заволодіння коштами ТОВ «Агроресурс»та прямий умисел на підробку документів щодо отримання будівельних матеріалів, а також відсутній факт заволодіння коштами шляхом зловживання довірою чи обману зі сторони ОСОБА_1. та факт підробки документів.

Таким чином, матеріалами проведеної Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області дослідчої перевірки жодним чином не підтверджується той факт, що за спірною видатковою накладною товар отримано не в повному обсязі.

Колегія суддів вважає необхідним відзначити, що у ході розгляду апеляційної скарги відповідача саме за ініціативою його представника Запорізьким апеляційним господарським судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Проте, необхідних для проведення цієї експертизи документів відповідачем не надано. Розгляд справи неодноразово відкладався саме з цієї причини. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. у справі № 26/80/10 відповідач був попереджений, що у разі нез’явлення представників сторін (зокрема, відповідача) та особисто ОСОБА_1. та ненадання витребуваних судом документів (що унеможливлює проведення призначеної судом експертизи) спір буде вирішено за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються  на  її  заявника  (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2009 р. у справі                    № 26/80/09  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.