КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

15.02.07 р.                                                                                                    № 7/106                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Яковлєв М. Л.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Тарасенко К. В.

При секретарі судового засіданні –Швидаку С.І.

за участю представників сторін:

Арбітражний керуючий: Болтік С.М.;

від ВАТ «Агротехніка»: Тарасова І.В. –представник за дов. від 01.09.06 р.;

від Миргородської ОДПІ: не з’явились;

від ДВС: не з’явились;

від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку: не з’явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Великобагачанському районі, смт. Велика Багачка Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.12.2006 року,

по справі № 7/106 (суддя Іванко Л.А.)

за заявою  Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Миргород,

                  Полтавська область

до                відкритого акціонерного товариства «Агротехніка»,  с. Устивиця,

                        Великобагачанський район, Полтавська область

про             визнання банкрутом

в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2005 року за заявою Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Агротехніка».

Державна виконавча служба у Великобагачанському районі звернулась до господарського суду із заявою від 10.10.2006 року № 6174 про визнання кредиторський вимог в розмірі 850 012, 14 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою місцевого господарсько суду від 05.12.2006 року у справі № 7/106 розглянуто грошові вимоги кредиторів, що були заявлені до боржника, та затверджено реєстр кредиторських вимог.

Як вбачається із зазначеної вище ухвали, у мотивувальній частині зазначено, що кредиторські вимоги Державної виконавчої служби у Великобагачанському районі спірні, та є предметом розгляду в судах, а тому можуть бути включені в реєстр вимог кредиторів тільки після набрання законної сили рішеннями судів, однак у резолютивній частині місцевим господарським судом не відображено, яке саме рішення щодо даних вимог прийнято.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.12.2006 року у справі № 7/106 Державна виконавча служба у Великобагачанському районі ( далі - ДВС) звернулась до апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу частково та прийняти нове рішення, яким визнати її  грошові вимоги на суму 850 012,41 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року апеляційну скаргу зазначену скаргу було прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду на 15.02.207 року.

Відзивів на апеляційну скаргу до апеляційної інстанції не надано.

Полтавським територіальним управлінням державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Миргородською об’єднаною державною податковою інспекцією подано до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, які судом задоволені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,  розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги ДВС підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК.

Відповідно до ст. 14 Закону конкурсні кредитори боржника за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За змістом зазначеної норми саме кредиторам надане право визначати розмір та підстави своїх грошових вимог до боржника, про що кредитори зазначають у відповідних заявах до господарського суду.

Як встановлено колегією суддів, ДВС вчасно звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання її грошових вимог.

Згідно із ч. 3, 6 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом із розпорядником майна за наслідками розгляду кредиторських вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявника і господарський суд а  вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як з’ясовано колегією суддів та знайшло підтвердження у матеріалах справи, арбітражним керуючим та боржникам частково визнано грошові вимоги ДВС та включені до реєстру вимог кредиторів у сумі 22 725,63 грн.  

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

При цьому суд не може відхиляти визнані вимоги так само як і не може визнавати нові вимоги.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Однак, місцевим господарським судом всупереч приписів Закону про банкрутство грошові вимоги ДВС розглянуті не були з посиланням на те, що дані вимоги є спірними та є предметом розгляду у іншому суді, що не знаходить підтримки у колегії суддів, оскільки спори щодо визнання кредиторських вимог повинні розглядатись в межах справи про банкрутство.

Надалі грошові вимоги, за якими затверджено реєстр вимог кредиторів, не переглядаються.

Закон про банкрутство не надає права суду самостійно переглядати вимоги кредиторів і викладати ухвалу за результатами попереднього засідання в новій редакції.

Відповідно до положень ст. 14-15 Закону про банкрутство затвердження реєстру вимог кредиторів відбувається виключно у попередньому засіданні господарського суду.

Слід зауважити, що ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів за своєю суттю є рішенням, а відтак судом першої інстанції порушено приписи ст. 84 ГПК України, де вказано, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову від в позову повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

На думку колегії суддів правовими наслідками оскаржуваної ухвали стосовно ДВС є позбавлення кредитора права брати участь у справі про банкрутство.

Однак, вимоги апеляційної скарги щодо визнання кредиторських вимог скаржника та внесення їх до реєстру вимог кредиторів не можуть бути задоволені апеляційною інстанцією, оскільки по суті не були розглянуті у суді першої інстанції і на що колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 05.12.2006 року у справі № 7/106 підлягає частковому скасуванню, оскільки була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України та направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті кредиторських вимог Державної виконавчої служби у Великобагачанському районі.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Великобагачанському районі на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.12.2006 року у справі № 7/106 -  задовольнити частково.

    2.          Ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.12.2006 року у справі №           7/106 скасувати частково.

3.          Матеріали справи № 7/016 направити до господарського суду Полтавської  області для розгляду по суті кредиторських вимог Державної виконавчої служби у Великобагачанському районі

4.          В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.12.2006           року у справі № 7/106 – залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий                                                                                Яковлєв М. Л.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Тарасенко К. В.