ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2010 р. Справа № 2а-3533/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.
при секретарі Прут Ю.А.
за участю:
представника позивача: Волошинюка І.М.
представника відповідача: Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Індуктор” до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання нечинним рішення №4166 від 29.09.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Індуктор” звернулося в суд з адміністративним позовом до управління ПФУ в м.Івано-Франківську про визнання нечинним рішення №4166 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, зазначив, що відповідачем порушено строки застосування фінансових санкцій та пені. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що оскаржуване рішення прийняте згідно вимог чинного законодавства. Крім того, з посиланням на положення ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, вказав, що строк позовної давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Зазначив, що у відповідності до вимог ст. 5 вищевказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.09.2010 року управлінням Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську винесено рішення №4166 про донарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду за період із 22.01.2007 року по 03.06.2009 року в сумі 37323,31 грн., в тому числі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26234,99 грн. та пені в сумі 11088,32 грн.
Відповідно до ч.6 ст.20 зазначеного Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно надавав розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, в яких самостійно нараховував суму страхових внесків, яка вносилась відповідачем до карток особового рахунку позивача.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 Закону).
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми (п.2 ч.9 ст.106 Закону).
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
Згідно з пунктом 13 цієї статті вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п.10.1 п.10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції.
Як вбачається з карток особового рахунку страхувальника ВАТ „Індуктор”, досліджених судом в судовому засіданні, позивач несвоєчасно сплачував самостійно нараховані страхові внески, за що відповідачем рішенням № 4166 від 29.09.2010 року до останнього застосовано фінансові санкції та нарахована пеня. При цьому, оскаржуваним рішенням застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків за період з 22.01.2007 року по 03.06.2009 року.
Суд зазначає, що спірні суми фінансових санкцій та пені є адміністративно-господарськими санкціями.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що рішення № 4166 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняте із порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій. Так, згідно цього рішення до позивача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за період з 22.01.2007 року по 03.06.2009 року, тобто за несвоєчасну сплату страхових внесків, заборгованість по яких погашена ВАТ „Індуктор” за рік до винесення оскаржуваного рішення.
Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України своєчасно не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, хоча управлінню Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську було відомо про факти прострочення сплати боргу по страхових внесках, так як ці дані містяться в картці особового рахунку страхувальника.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого, строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується, виходячи з наступного.
Так, у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки, пені та штрафних санкцій. В той же час стаття 250 Господарського кодексу України, регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій. А тому, суд приходить до висновку, що представником відповідача невірно зроблено посилання на норму Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, так як поняття ‘‘стягнення’’та ‘‘застосування’’не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, управління Пенсійного Фонду могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Суд, також не погоджується з посиланнями представника відповідача на положення статті 5 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого дія Господарського кодексу України на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, виходячи з наступного. Відповідно до частини 16 Прикінцевих положень Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як зазначалось вище, пенсійним законодавством не врегульовано питання строків застосування фінансових санкцій та пені, а лише встановлена відсутність строків давності щодо стягнення таких санкцій та пені. Тому, судом застосовано положення Господарського кодексу України, яка регламентує невизначений пенсійним законодавством, порядок застосування фінансових санкцій та пені.
Аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року, по справі №К-35518/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства ‘‘Тернопільський кар’єр’’до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про скасування рішень та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.03.2010 року, по справі К-8062/07 за позовом підприємства споживчої кооперації «Рівненський завод торговельного обладнання»до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вказаного суд вважає, що відповідач, посилаючись на картку особового рахунку та розрахунки фінансових санкцій і пені, не довів суду правомірність прийнятого рішення № 4166 від 29.09.2010 року щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за період з 22.01.2007 року по 03.06.2009 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення № 4166 від 29.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Одночасно при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №4166 від 29.09.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.12.2010 року.