ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2010 р. Справа № 2a-3060/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Біньковської Н.В.
при секретарі Прут Ю.А.
представника позивача: Хоминець Б.М.
представника відповідача: Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-390/29 від 03.08.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за № Ю-390/29 від 03.08.2010 року, якою визначено, що станом на 31.07.2010 року заборгованість зі сплати страхових внесків становить 272126,31 грн. 31 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідача позов не визнав та в його задоволенні просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування зареєстрований як юридична особа та відповідно до ст.ст.1, 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-4 (далі-Закон України №1058-4), являється страхувальником –роботодавцем, який відповідно до цього Закону сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п.п.6 п.2 ст.17 Закону №1058-4 Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування як страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст.20 зазначеного Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Частиною 1 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та / або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування по особовому рахунку 4%, 32%, 42%, яка станом на 31.07.2010 року становить 272126, 31 грн. Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника –Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування, що знаходяться в матеріалах справи.
Абзацом 1 ч.3 ст.106 Закону №1058-4 передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до аб.1 п.п.8.3 п.8 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»(далі Інструкція) затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно надавав розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, в яких самостійно нараховував суму страхових внесків, яка вносилась відповідачем до карток особового рахунку позивача.
Враховуючи вказані обставини, 03.08.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську було винесено вимогу про сплату боргу за № Ю–390/29 відповідно до картки особового рахунку позивача (32%,4%,42%) станом на 31.07.2010 року, щодо сплати 272126,31 грн. недоїмки.
Твердження позивача про те, що сума недоїмки є значно меншою, оскільки відповідач протиправно зараховував поточні платежі по страхових внесках в рахунок штрафних санкцій і пені по заборгованості, яка була розтрочена згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року по справі №П-3/29 не може бути прийнята до уваги. В судовому засіданні встановлено, що сплачена позивачем сума зазначених штрафних санкцій і пені зарахована відповідачем у рахунок погашення позивачу недоїмки по страхових внесках. Зазначене підтверджується розрахунком фінансових санкціях та розрахунком пені по картці особового рахунку 32%,4%,42%.
Також, необгрунтованими є посилання позивача про безпідставне зарахування відповідачем сплачених позивачем коштів в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Таким чином, виносячи оскаржувану вимогу про сплату боргу, відповідач діяв у на підставі та у межах повноважень, наданих Законом.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені вимоги про сплату боргу за №Ю -390/29 від 03.08.2010 року діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 23.11.2010 року.